1.почему этот документ назывался "манифест о воле"? о какой воде идёт речь? какую волю хотели получить крестьяне? 2. что их больше всего волновало после отмены крепостного права? статья 1. е[го] и [мператорское] в[еличество] объясняет: любезные мои дети, что я вам посылаю свою благодать. не слушайте ни панов, ни попов, они вас будут обманывать, а найдите свое благодетельного человека, он вам прочтет мою милость правильно, и вы ему заплатите с души по копейке серебром. слушайте, что он будет читать, так и делайте, если будут насылать на вас чиновников, бейте, держитесь кучей, не выдавайте из себя и того, будет читать, и каким-нибудь приходите ко мне и правы будете.
статья 2. работать на барщине мужикам два, а женщинам один день с тягла, земля помещичья отдается вся крестьянам; помещикам остается очерета (камыш), болота, чтобы было где гнездиться как чертям; вода сойдет — земля останется, и то людское, а около дома помещика земли на два ступеня вокруг.
статья 3. во время жатвы на работу к помещикам не ходить пусть собирает хлеб со своим семейством, что соберет, то и eго, а если будет оставаться несобранный хлеб, то собрать миром и миром разделиться.
статья 4. податей и повинностей пять лет никаких не платить государь прощает.
статья 5. помещик должен пахать на своем участке сам сохою и если не умеет направить сохи, то крестьянин, который тут случится, и пан его будет просить, должен направить, ни не смеяться.
статья 6. пан должен жить с крестьянами в соседстве хорошо, и если скот или птица сойдет на его огород, или же участок его земли, и он будет прогонять, то дом и все постройки его раскидать, место расчистить и его из села выгнать.
статья 7. дворовым каждому семейству пан должен построить хату с постройками, дать лошадь, корову, соху, борону, и все хозяйственные принадлежности, и по 100 руб. сер. на каждого, а буде сего не исполнит, то все его имущество и постройки продать и раздать на мир.
статья 8. помещику остается земли пахотный участок на его семью такой же, как и мужику, а больше ничего.​

Літературу епохи Відродження відрізняє нове гуманістичний світогляд, головне в якому - висунення на перший план людини (homo) з його розкутим, звільненим від середньовічних догм розумом і сферою почуттів, визнаної гідною найпильнішої уваги. Боротьба за те, щоб людина стала людяніше, тобто розумніше і добріше, стала основною темою у творах титанів літератури Відродження. Велику до в цій благородній боротьбі подавало їм звернення до поетичної творчості своїх народів, де здавна вироблявся ідеал людини, і до античної культури часу її розквіту, яка теж давала зразки високої людяності.

Для літератури Відродження характерний реалізм, переборює середньовічний алегоризм, який не був повністю знищений у міській літературі. При цьому ренесансному (возрожденчески) реалізму притаманні такі відповідні епосі риси, як титанизм характерів героїв, широта показу дійсності з відтворенням її протиріч, введення в картину дійсності елементів фантастики і пригод, що мають фольклорну основу, оптимізм, породжений вірою в людину. Всі названі риси ренесансного реалізму з великою силою виявилися в творчості титанів художньої думки Шекспіра, Сервантеса, Рабле та інших.

Література Відродження не була однорідною. Якщо на ранньому етапі Відродження в тій чи іншій літературі ясно відчувалося властиве гуманістам "життєрадісний вільнодумство" (Ф. Енгельс), віра в торжество добрих почав, то у творах пізнішого часу помітно відчуття кризи гуманістичних поглядів, відчувається ущербність, трагізм. Так як епоха європейського Відродження була часом формування націй і національних мов, то література епохи розглядається у зв'язку з історією країни, національним характером народу і т.д.

Цинь Ши хуанди (кит. трад. 秦始皇帝, пиньинь: Qín Shǐ Huáng-dì, буквально: «великий император Основатель Цинь»), настоящее имя Ин Чжэн (кит. трад. 嬴政, пиньинь: Yíng Zhèng; 259 до н. э. — 210 до н. э.) — правитель царства Цинь (с 245 года до н. э.), положивший конец двухсотлетней эпохе Воюющих Царств. К 221 году до н. э. он воцарился над единой державой на всей территории Внутреннего Китая и вошёл в историю как создатель и правитель первого централизованного китайского государства. Основанная им династия Цинь, которой он предназначал править Китаем на протяжении 10 тысяч поколений, лишь на несколько лет пережила императора.