Зпереліку наведених нижче ознак визначте, що було характерним для «нових», а що — для «старих» дворян:
•джерело прибутків — феодальна рента від селян;
•виготовлення товарів для продажу;
•організація мануфактури;
•«прибуткові» посади при дворі та в церкві;
•участь в експедиціях і освоєнні нововідкритих земель; •продаж маєтків за борги; •укладення шлюбів із буржуа.

олна социальных выступлений в 1960-е годы привела к политическим переменам в большинстве западноевропейских стран. Во многих из них к власти пришли социал-демократические и социалистические партии.
В ФРГ в конце 1966 г. представители социал-демократов вошли в коалиционное правительство с ХДС/ХСС, а с 1969 г. уже сами формировали правительство в блоке со Свободной демократической партией (СвДП). В Австрии в 1970 – 1971 гг. впервые в истории страны к власти пришла Социалистическая партия. В Италии основу послевоенных правительств составляла Христианско-демократическая партия (ХДП), вступавшая в коалицию то с левыми, то с правыми партиями. В 1960-е годы её партнёрами стали левые – социал-демократы и социалисты. Лидер социал-демократов Д. Сарагат был избран президентом страны (1964).
При различии ситуаций в разных странах политика социал-демократов в этот период имела некоторые общие черты. Своей главной, «никогда не кончающейся задачей» они считали создание «социального общества», основными ценностями которого провозглашались свобода, справедливость, солидарность. В этом обществе они рассматривали себя как представителей интересов не только рабочих, но и других слоев населения

козацькі війська, які початково були організовані задля оборони південно-руських земель, що увійшли до складу Князівства Литовського, від степових орд що було спричинене тотальним наступом Східного Світу, і Великого Степу, в межах християнсько-мусульманського цивілізаційного протистояння, на терени сучасної України[1]. Згодом, брали активну участь у війнах з Московським царством на боці Речі Посполитої, а від XVII ст., під час Визвольної війни, і супроти останньої. Надалі, через суперечки щодо внутрішнього та зовнішнього політичного курсу, під час періоду що отримав назву «Руїна», воювали, у тому числі супроти один одного, переважно у союзі з різними сусідніми імперіями[2], до складу яких зрештою були