Дру́га Пуні́чна війна́ (звана також римлянами «війно́ю про́ти Ганніба́ла» і ганніба́ловою війно́ю[3]) — війна, що тривала з 218 по 201 до н. е., театрами військових дій якої було Західне Середземномор'я. Це була друга з трьох воєн між колишньою фінікійською колонією Карфагеном і залежними від нього державами проти Римської республіки. Їх називають «Пунічними війнами», від римської назви карфагенян — punici (більш стародавнє — poenici, через фінікійське походження карфагенян). У сучасній історіографії слово «пунічний» (punic) використовується стосовно Карфагена, на відміну від «фінікійський» (phoenician).
Объяснение:
.
В 946 году после подавления восстания древлян княгиня Ольга провела налоговую реформу, упорядочив сбор дани. Она установила «уроки», то есть размеры дани, и создала «погосты», крепости на пути полюдья, в которых жили княжеские администраторы и куда свозилась дань. Такая форма сбора дани и сама дань назывались «повоз». При уплате налога подданные получали глиняные печати с княжеским знаком, что страховало их от повторного сбора. Реформа содействовала централизации великокняжеской власти и ослаблению власти племенных князей.
