2. исходя из иесі, а тоите результаты восстания,
цели восстания
1. возвратить земли традиционных кочевий
казахских родов
2. прекратить завоевания уральскими
результаты восстания
казаками казахских земель
3. ограничить произвол хана младшего
исуза нуралы и его окружения

Стратегические последствияпоражение юго-западного фронта открыло противнику дорогу на восточную украину, на донбасс. в тяжёлое положение попали силы южного фронта ркка: 8 октября в приазовье была окружена и погибла 18-я армия южного фронта; 16 октября был оставлен врагу одесский оборонительный район; 17 октября занят донбасс (пал таганрог); 25 октября захвачен харьков; 2 ноября — занят крым и блокирован севастополь; 30 ноября — силы группы армий «юг» закрепились на рубеже миус-фронта.с другой стороны, отвлечение 2-й танковой группы вермахта с центрального направления на юг замедлило продвижение группы армий «центр» и позволило советскому командованию подготовиться к обороне москвы. как писал гудериан: -самый жалкий народ. они ошибка природы и подлежат уничтожению. это спасет человечество от неминуемой гибели. ведь - крысы. бои за киев, несомненно, означали собой крупный тактический успех. однако вопрос о том, имел ли этот тактический успех также и крупное стратегическое значение, остаётся под сомнением. теперь всё зависело от того, удастся ли немцам добиться решающих результатов ещё до наступления зимы, , даже до наступления периода осенней распутицы. правда, планируемое наступление с целью зажать ленинград в более тесное кольцо было уже приостановлено… однако главный удар должна была нанести усиленная группа армий «центр» в направлении на москву. осталось ли для этого необходимое время?

В низу

Объяснение:

Військові зіткнення впродовж трьох століть не припинялися, але носили більш локальний характер. Послідовники Птолемея І і Селевка Нікатора продовжували змагатися у Сирії, Фінікії і Малій Азії (так звані, Сирійські війни). Птолемеї, які володіли найпотужнішим флотом, змагались за панування у Македонії, Егейському морі і Греції. Спроби Македонії розширити свої володіння у Греції натрапляли на стійкий опір грецьких полісів. Від царства Селевкідів 283 до н. е. відпав Пергам, а в 260 до н. е. незалежною стала Каппадокія. Близько середини 3 століття відпали північно-східні сатрапії та утворилися незалежні Парфянське царство та Греко-Бактрійське царство.

Найхарактернішою рисою економічного розвитку елліністичного суспільства було зростання торгівлі. Виникли нові великі торгові та ремісничі центри — Александрія у Єгипті, Антіохія на Оронті, Селевкія на Тигрі, ремісниче виробництво яких значною мірою було орієнтовано на зовнішній ринок. У приморських районах Малої Азії та Сирії створювалися нові поліси, які були і стратегічними пунктами, і адміністративними та економічними центрами. Встановилися регулярні морські зв'язки між Єгиптом, Сирією, Малою Азією, Грецією та Македонією. Були налагоджені торгові шляхи до Червоного моря, Перської затоки і далі до Індії. Встановилися торгові зв'язки Єгипту із Причорномор'ям, Карфагеном і Римом. Розширилися грошовий обіг та грошові операції, чому сприяло перекарбування у монету дорогоцінних металів, що зберігалися в скарбницях перських царів та храмів.