Китайско-японские отношения (кит. трад. 中日關係, упр. 中日关系, пиньинь Zhōngrì guānxì, палл. Чжунжи гуаньси, яп. 日中関係 Нитю: канкэй) — двусторонние отношения между КНР и Японией.
Китай и Япония географически разделены Восточно-Китайским морем. Китай сильно повлиял на культуру Японии, её архитектуру, религию, философию, право и письменность. После того, как в середине XIX века Западные страны заставили Японию открыть торговлю с ними, Япония стала двигаться в сторону модернизации (Реставрация Мэйдзи) и рассматривала Китай как устаревшую цивилизацию, которая не в состоянии дать отпор западным захватчикам, отчасти, из-за Опиумных войн и Англо-французских экспедиций с 1840-х по 1860-х годов.
Отношения между Китаем и Японией временами бывают напряжёнными из-за отказа Японии признавать свои военные преступления по отношению к Китаю и, соответственно, выплачивать репарации. Это также заметно и по ревизионистским комментариям видных чиновников Японии, и по учебникам истории, в которых полностью пересматриваются события Нанкинской резни 1937 года. Китайско-японские отношения потеплели после прихода на пост премьер-министра Японии в сентябре 2006 года Синдзо Абэ — уже в октябре он встретился в Пекине с верховным лидером Китая Ху Цзиньтао, который назвал этот визит «переломным моментом» в холодных отношениях между двумя странами, а тогдашний китайский премьер Вэнь Цзябао охарактеризовал его как «окно надежды»[2]. В это время было проведено совместное китайско-японское историческое исследование, по результатам которого в 2010 году вышел доклад, который по-новому рассматривает вопросы преступлений, совершённых во время Второй мировой войны японскими военными в Китае[3]. Однако, в начале 2010 года отношения резко охладели, так как Япония обвинила Китай в отказе предоставить ей запасы жизненно важных редкоземельных металлов[проверить перевод!][4].
Китай и Япония — крупные экономики мира, которые занимают второе и третье место, соответственно. В 2008 году товарооборот между Китаем и Японией вырос до 266,4 миллиардов долларов. Рост на 12,5 % в 2007 году сделал Китай и Японию главными торговыми партнёрами. Китай также был крупнейшим импортёром японских товаров в 2009 году.
Объяснение: В 2012 году китайско-японские отношения обострились из-за спора об островах Сенкаку (китайское название — Дяоюйдао).
Слов'яни з найдавніших часів жили на території Європи. Вони були відомі під назвою венеди. Венеди у I - II ст. розселилися між річками Дніпро та Одра і біля Карпат. У IV ст. із венедів вирізнилися дві групи слов'янського населення:
1) склавини - предки південних і західних слов'ян;
2) анти - предки східних слов'ян.
Основні заняття слов'ян
Землеробство, вирощували пшеницю та Скотарство, розводили свиней та велику рогату худобу.
Полювання (полювали на благородного оленя, лося, косулю, тура, кабана).
Рибальство.
Бортництво.
Добича заліза і металообробка.
Гончарне ремесло.
Внутрішня і зовнішня торгівля (мала вигляд натурального обміну).
Суспільний устрій
Єдина громада (род), яка складалася з кількох або однієї патріархальної сім'ї.
Така сім'я об'єднувала ряд дрібніших родин.
Первісна сусідська громада - громада спільно володіла всіма будівлями, спільно розводила худобу, обробляла землю.
У I - II ст. патріархальні сім'ї виокремлюються з сусідської громади.
У VI - VII склавини і анти об'єднувалися у військові союзи. Виділяється племінна верхівка - вожді та їхня дружина.
Релігійні вірування
Язичництво - релігійні вірування в багатьох богів (Перну - бог грому, Даждьбог - бог сонця, Стрибог - бог вітрів, Сварог - бог неба, Велес - бог худоби, Мокош - богиня родючості, Дана - богиня води).
Слов'яни уперше згадуються у листі римського історика Помпонія Мели (I ст. н. е.).
Пліній Старший, описуючи у своїй праці "Природнича історія" (77 р. н. е.) балтійське узбережжя, серед інших племен, що його населяють, згадує і венедів.
Корнелій Тацит в своєму творі "Германія" описує місцевість, в якій проживали венеди та їх побут - венеди живуть осіло і займаються переважно сільським господарством; венеди є вправними воїнами і ведуть успішні війни проти сусідів.
Клавдій Птолемей (89 - 167 рр.), географ з Олександрії, вказував, що венеди мешкають на північ від Карпат, у Подністров'ї, а також у гирлі Дунаю.
Візантійські автори VI ст. Прокопій Кесарійський, Йордан, Феофілакт Симокката, Менандр Протектор, Маврикій Стратег описують слов'ян як численний народ і стверджують, що вони поділяються на три великі групи: венеди, анти, склавини.
V - VII ст. - Велике розселення слов'ян із межиріччя Дніпра й Дністра по території Європи (на північному сході слов'яни досягли р. Десни, Оки та Західної Двини, на південному заході - р. Дунаю і Балканського півострова, на заході - р. Лаби та узбережжя Балтійського моря).
Розселення слов'янських племен збіглося в часі з великим переселенням народів, за якого слов'яни брали участь у боротьбі з германськими племенами готів (III - IV ст. н. е.), тюркськими племенами гунів (IV - V ст. н. е.) і аварів (VI - VII ст. н. е.).
Объяснение:
