1.
примеры обычаев и традиций у казахов. сделайте вывод, какова ценность обычаев и
традиций казахского народа в современном обществе.​

 романе “Евгений Онегин” Пушкин развивает несколько сюжетных линий, которые проходят на фоне жизни России начала 19 в, в которой читателю благодаря искусству автора, все ясно, понятно и узнаваемо. Знаменитый критик XIX в В. Г. Белинский назвал роман Пушкина “энциклопедией русской жизни”. Это определение изумительно верно, ведь поэт находит самые убедительные слова и картина русской действительности, как живая, открывается перед нами.Действительно, прочтя лишь первые 20 глав “Евгения Онегина” мы уже знаем необычайно много из жизни людей той эпохи: как воспитывали молодых дворян, где они гуляли в детстве, куда ездили развлекаться, когда становились взрослей, что было важно для молодых дворян, что ели и что пили; что было модно смотреть в театре, для чего люди ходили в театр. На страницах романа можно найти даже такие подробности из жизни России 19 в. как особенности экспорта и импорта (“за лес и сало” и пеньку ввозили предметы роскоши: “Янтарь на трубах Цареграда, Фарфор и бронза... Духи в граненом хрустале” и многое другое “для забав, для неги модной”).Однако глупо было бы думать, что этим и ограничивается “ЕО” как роман-энциклопедия. Ведь роман был написан скорее для соотечественников Пушкина, чем для нас, его потомков через 200 лет, и вряд ли ему хотелось нам показать жизнь России начала 18 столетия (действия романа происходят 1819-1825 гг.). Скорее приходит на ум, когда читаешь роман, что Пушкин хотел показать с новой стороны те события и явления жизни, которые были свойственны русскому дворянству и народу в те годы.На протяжении романа и в лирических отступлениях показаны все слои русского общества: высший свет Петербурга, дворянская Москва, поместное дворянство, крестьянство. Как же Пушкин преподносит нам, читателям эти слои?

ответ:Після невдалих спроб та рішень Ліги Націй (1919—1946), до якої принципово не приєднувалися Сполучені Штати Америки, в 1945 році була створена Організація Об'єднаних Націй для підтримки міжнародного миру і розвитку співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального та гуманітарного характеру. Перші задуми та конкретний план для нової всесвітньої організації було підготовлено під егідою Державного департаменту США у 1939 році. А Франклін Делано Рузвельт тоді вперше ввів поняття «Організація Об'єднаних Націй» як термін для позначення союзних країн. Цей термін був вперше офіційно використаний 1 січня 1942 року, коли 26 держав підписали Декларацію Об'єднаних Націй і зобов'язалися від імені урядів сприяти утворенню системи загальної безпеки та активізації процесу роззброєння[4]. 25 квітня 1945 Конференція ООН зі створення міжнародної організації почала діяти в Сан-Франциско, на якій були представлені 50 урядів і ряд неурядових організацій, що брали участь у розробці Статуту Організації Об'єднаних Націй. Організація Об'єднаних Націй офіційно існує з 24 жовтня 1945 після ратифікації Статуту п'ятьма постійними членами Ради Безпеки — Францією, Республікою Китай, СРСР, Великою Британією та Сполученими Штатами і більшістю — 46 іншими сторонами, що теж підписали цей договір-статут. Перше засідання Генеральної Асамблеї, з 51 країною-учасницею, і Ради Безпеки, відбулося у Центральному залі Вестмінстера в Лондоні в січні 1946

Объяснение: