Галицькі і Волинські землі до об'єднання Галицькі і Волинські землі увійшли до складу Київської держави за часів Володимира Великого, коли у 980 — 990 рр. були відвойовані у поляків. На Волині було засновано місто Володимир, що згодом стало столицею цих земель.
У Галичині політичним центром став Галич. Київським князям удалося закріпити ці землі за своїми наступниками.
Особливістю політичного життя Галицького князівства був значний вплив на управління князівством місцевих бояр. На відміну від бояр інших земель, де вони здебільшого походили з княжої дружини, галицьке боярство розвинулося насамперед з місцевої родоплемінної знаті. Свої маєтки вони дістали не від київського князя, а шляхом загарбання общинних земель. Прийшовши сюди, перші Рюриковичі зустріли опір місцевої знаті, що бачила в них чужинців і будь-якими засобами відстоювала свої інтереси, часто спираючись на Польщу та Угорщину.
Дещо інакше діяв його син Роман Мстиславич (1170—1205). Він спирався не на високородних бояр, а на міщан і служилих дворян, за до яких розправився з супротивниками централізованої влади, створивши на Волині сильне державне утворення. Завдяки цьому він став претендувати на приєднання до свого князівства ослаблених міжусобною боротьбою Галицьких земель.
Влияние на систему управления и развитие городов произвело распоряжение Екатерины 2 в 1785 году. Этот документ назывался «жалованная грамота горожанам», он был обнародован 21 апреля.
Согласно нему были определены новые учреждения для городских выборов. Это были магистраты.
Объяснение:
Жители города были чётко поделены в соответствии с их социальным и имущественных статусом. Эти сведения о населении записывались в специальную книгу обывателей. Грамота наделила сословий купцов и мещан основами самоуправления. Также документ обязывал каждые 3 года созвать совет, состоящий из самых влиятельных горожан. Этот совет назывался «градское общество».
Управление городами осуществлялось градской думой, в составе которой был глава и 6 гласных. Суды разделились на два типа: для дворян и для простых горожан. Магистраты и суды являлись судебновыборными организациями, но избирались отдельно.
Благодаря жалованной грамоте все городские жители, именуемые также обыватели, получили равноправный статус и были сословно объединены, не взирая на род их занятий. Сюда вошли купцы, мещане и все виды ремесленников. Екатерининская грамота поставила точку в процессе формирования общества городов. Это позволило городам более гармонично внутренне организовываться и развиваться.
