Некоторому газу было передано 500 дж теплоты а газ расширяясь совершил работу 300 дж
а) как изменится внутренняя энергия газа?
б) какой закон решить эту ?
в) запиши этот закон ​

Господская земля и крестьянские наделы в средние века действовало правило: «нет земли без сеньора» (в данном случае — господина). к ix—x векам большая часть земель в западной европе принадлежала феодалам. на землях бывшей свободной деревни возникло феодальное поместье — большое хозяйство феодала, в котором работали зависимые крестьяне.в центре поместья располагался господский двор, обнесенный оградой, а позднее — замок. здесь был дом феодала или его , амбары для хранения зерна и других продуктов, конюшня, хлев, птичник и псарня. нередко у феодала были свой сад и огород. пахотная земля делилась на две части: господские поля и крестьянские наделы. урожай с господских полей целиком поступал в амбары феодала. зависимые крестьяне вели хозяйство на выделенных им наделах. кроме пашни, крестьянская семья владела собственными орудиями труда, рабочим скотом, домом. работая в своем хозяйстве, крестьянин кормил себя и свою семью. на своих волах, своими орудиями труда он обрабатывал и поля господина и свой надел.феодал и зависимые крестьяне за пользование землей зависимые крестьяне должны были нести повинности, то есть выполнять принудительные обязанности.главными повинностями зависимых крестьян были барщина и оброк. барщиной называли все даровые работы крестьян в хозяйстве феодала: они обрабатывали господскую пашню, строили и чинили его дом, амбары и мосты, чистили пруды, ловили рыбу. крестьяне должны были отдавать феодалу оброк — долю продуктов своего хозяйства: зерно, скот, птицу, яйца, сало, мед, а также изготовленные ими полотно, пряжу, кожи.позже феодалы ввели новые поборы. крестьян вынуждали молоть зерно только на господской мельнице, выпекать хлеб в господской печи, давить виноград на прессах феодала — и за все это надо было отдавать часть продуктов.чтобы заставить крестьян, владевших собственным хозяйством, исправно нести повинности, феодалам нужна была власть над ними. они имели право судить людей, которые жили в их владениях. за не вовремя сданный оброк, за плохую работу на барщине крестьянина вызывали в суд феодала. судьи могли назначить штраф или другое наказание.более тяжелым было положение лично зависимых крестьян. чаще всего это были потомки прежних рабов. без разрешения господина такой крестьянин не мог покинуть деревню, продать или передать свой надел, уйти в монастырь. если он убегал, его насильно возвращали во владения феодала. лично зависимый нес повинности не только за пользование землей, но и за себя лично. господин мог потребовать от него дополнительную работу, когда пожелает. если дочь крестьянина выходила замуж за человека из другого владения, ее родители должны были уплатить феодалу выкуп. при получении наследства сын умершего крестьянина обязан был отдать господину лучшую голову скота.крестьянская община крестьяне объединялись в общины, которые теперь зависели от феодалов.община ведала прежде всего хозяйственными делами. чтобы у всех общинников были равные условия для ведения хозяйства, пашня делилась на участки с разным качеством почвы, и каждому общиннику на этих участках нарезались полосы земли. из этих полос и состоял надел крестьянина.после уборки урожая пашня превращалась в общее пастбище. поэтому крестьяне начинали и заканчивали полевые работы одновременно, а поле засевали одинаковыми зерновыми культурами. собираясь на сельский сход, крестьяне решали, где и что сеять, когда начинать жатву. каждый крестьянин мог пользоваться общими неподеленными лугами, пастбищами, лесами, водоемами.община должна была поддерживать мир и порядок на своей территории, разыскивать преступников. она нередко крестьянским вдовам и сиротам. община старалась сохранить крестьянские обычаи, проводила празднества и игры.всей общиной крестьяне нередко оказывали сопротивление господину, например, когда он хотел увеличить обычные размеры феодальных повинностей. иногда крестьяне отказывались работать на господ, поджигали их дома и амбары. в одиночку и целыми деревнями они убегали и селились на пустующих землях. своим упорным сопротивлением крестьянские общины добивались ограничения феодальных повинностей.

Через деякий час після виникнення протестантська церква розділилася. Уже в XVI ст. самостійними відгалуженнями протестантизму були: лютеранська, кальвіністська та королівська реформаційна церкви. Це означало швидке поширення Реформації на Європейському континенті, а пізніше й на інших материках.

Лютеранська церква (отримала назву за іменем Мартіна Лютера) виникла у Північній Німеччині. Князі захоплювали церковні землі, закривали монастирі, домоглися створення "дешевої церкви". У кожному князівстві, де ця церква діяла, її главою був місцевий князь. Суперечності між князями, які дотримувалися лютеранських настанов, і тими, які сповідували католицизм, спричинили початок воєнних дій, кінець яким у 1555 р. поклав Аугсбурзький релігійний мир. З того часу в німецьких князівствах почало діяти правило: "Чия влада, того й віра". Лише правитель визначав, якою має бути віра.

Кальвіністська церква сформувалася у Швейцарії, а згодом поширилася в інших країнах (Нідерландах, Франції, Шотландії тощо). її засновником був француз Жан Кальвін, мешканець Женеви. 1536 р. видано його книжку "Повчання в християнській вірі", в якій систематично викладено основи протестантизму. Кальвіністська церква була також "дешевою", але вона виправдовувала нагромадження багатств, лихварство, рабство в колоніях. Прихильників цієї церкви почали називати кальвіністами.

В Англії, Данії та Швеції відбулася королівська Реформація, ініціаторами якої були королі цих держав, які одночасно очолювали і реформаційну церкву. Значну частину земель, що раніше належали католицькій церкві, одержали дворяни.

Контрреформація

Контрреформація - це наступ у релігійній формі сил, що намагалися відновити підірвані позиції католицької церкви, вивести її з кризи. Захищаючи ці позиції, католицизм був змушений вдатися до внутрішньої організаційної та ідейної перебудови. Неабияке значення мало заснування у 1534 р. і затвердження папою у 1540 р. ордену єзуїтів, що став одним з головних бастіонів Контрреформації.

У1542 р. реорганізовано інквізицію, а 1559 р. уперше надруковано "Індекс заборонених книг" - список видань, згодом неодноразово поновлюваний, що містив назви творів, які не відповідали ученню і практиці католицької церкви. Рішучий перелом в європейській Контрреформації настав після закінчення у 1563 р. Вселенського Собору цієї церкви, який з перервами засідав від 1545 р. в місті Триденті на півночі Італії. Собор закріпив перемогу угруповання на чолі з єзуїтами над течією в католицизмі, котра шукала примирення з протестантством. Він опрацював радикальну програму оновлення католицької спільноти, визначив доктрину і політику католицької церкви. У 1564 р. було обнародувано "Тридентське сповідання віри" - документ, у якому викладено головну суть рішень собору. Засуджувалося протестантське вчення про "виправдання вірою" і про Святе Писання як єдине джерело істини. Було збережено всі положення про верховенство пап, право продажу індульгенцій, поклоніння святим і т. ін.

Інквізиція (з лат. inqumtio- розшук) - трибунал католицької церкви, створений у XIII ст. для боротьби з єретиками. Діяв практично в усіх католицьких країнах протягом багатьох століть. Інквізиція використовувала таємне слідство, залучала доносчиків та лжесвідків, застосовувала тортури, конфіскацію майна засуджених, поширювала засудження на родичів до третього покоління включно тощо. Ці методи застосовувалися також до жінок і дітей. Засудженого одягали в ганебний одяг (санбеніто), він також мав пройти жахливу процедуру аутодафе - урочисту процесію, молебен, оголошення вироку та його здійснення через покарання ударами батога чи спалення на вогнищі. Як покарання використовували також публічне зречення, штраф, тюремне ув'язнення. Інквізиція активізувалася після створення у 1480р. так званої Нової інквізиції на чолі з домініканцем Томасом Торквемадою. У1642р. Папа Павло III заснував "Священну конгрегацію римської і вселенської інквізиції, її священне судилище", жертвами якої стали Джордано Бруно, Галілео Галілей та ін. В європейських країнах та Латинській Америці інквізиція припинила існування на початку XIX ст. Папська інквізиція існувала до 1870 р.

Масово винищували протестантів (так, 1572 р. у Франції під час Варфоломіївської ночі було знищено понад 30 тис. осіб). Застосовуючи різні каральні засоби, католицизм нещадно розправлявся з протестантами. Активно діяла інквізиція. Так, в Іспанії та Португалії поширилися аутодафе - виголошення вироку інквізиції та його здійснення, переважно спаленням. На міській площі у присутності багатьох людей, а часто короля і вельмож, страчували інакомислячих.

< Попер ЗМІСТ Наст >

Навчальні матеріали онлайн (pidru4niki.website)

© 2010 - 2020 info{aт}pidru4niki.com

Світлана