описание картины серова в.а. «петр i»
одна из самых вдохновенных картин серова, полная динамики и жизни, была в свое время так же мало оценена по достоинству, как и другие его работы, признанные сегодня лучшими. она была заказана серову для издательства кнебеля, выпускавшего серию картин-пособий для школьников. он писал его в течение осени и зимы 1907 года. но постепенно темперный набросок развернулся в настоящее монументальное полотно, производящее впечатление гигантской фрески с фигурами в натуральную величину.
в центре композиции изображена фигура «престрашного царя» петра великого. с дубинкой в руке петр шагает по отмели, направляясь к месту стройки своего детища – «санкт-питербурха». голова с развевающимися по ветру волосами и горящие глаза то страшное и властное выражение, которое подчеркивалось современниками.
фигура царя – единственная, прописанная четко и . следом за царем изображены в общих силуэтных формах несколько людей, одетых в иностранные платья, — «знатные мастера всех художеств», которые были «выписаны из-за моря» для строительства новой столицы. сгущено цветистая гамма позволяет воспринимать их как единую толпу и противопоставлять одинокой и самодостаточной фигуре царя.
большую монументальность картине придает необычный ракурс композиции: зритель словно смотрит на изображенных людей снизу вверх. этому способствует низкая линия горизонта и приглушенные цвета. на заднем плане вдали полным ходом идет стройка. на переднем плане – вода. первоначально на ней была изображена большая лодка с гребцами – измученными мужиками в рваных рубахах, которые должны были напоминать зрителю, какой ценой построен великий город. но общее впечатление от картины портилось: лодка вносила что-то от дешевой иллюстрации, а художник стремился к монументальности.
подготовка к изображению царя настолько увлекла серова, что личность петра i стала предметом еще ряда этюдов и рисунков, написанных позже («петр i в монплезире», «петр i верхом», «спуск корабля петром великим», т.н. «кубок большого орла» и
другой вариант.
одет царь с подобающим размахом: дорогой сюртук, добротная обувь, туго набитые всякими нужными вещами карманы, мало ли что может пригодиться в постройке города? фигуру петра не гнет сильный ветер, что говорит о крепости его помыслов. зато его не могут сопротивляться стихии, они согнулись, закутались в дорогие одежды, пытаются не отставать от своего руководителя. то, что погода неспокойная видно и по морю, покрывшемуся мелкой рябью.
на заднем плане уже заметны первые здания, построенные в городе. уже видны шпили некоторых строений. идет строительство судоходных верфей. ведь петр не случайно решил возвести город именно на море. это выгодный и политический центр.
Утворення, політичний устрій та основні віхи історії держави
Меровінгів.
У 486 р. внаслідок франкського завоювання в Північній Галлії виникла Франкська держава, на чолі якої стояв вождь салічних франків Хлодвіг (486--511) з роду Меровея (народжений морем, звідси династія Меровінгів). Так розпочався перший період історії Франкської держави -- з кінця V до кінця VII ст., названий меровінзьким. За Хлодвіга була завойована Аквітанія (507), за його наступників -- Бургундія (534), остготи відступили франкам Прованс (536).
До середини VI ст. Франкська держава включала майже всю територію колишньої римської провінції Галлії. Франки підпорядкували собі також кілька гер-манських племен, що жили за Рейном: верховну владу франків визнали тюринги, алемани і бавари; сакси вимушені були платити їм щорічну данину.
Франкська держава проіснувала значно довше, ніж інші варварські королівства континентальної Європи. Процес феодалізації відбувався тут у формі синтезу пізньоримських і германських родоплемінних відносин.
Найважливішим джерелом для вивчення суспільного устрою франків (переважно Північної Галлії) в меровінзький період є одна з найвідоміших варварських "правд" І -- "Салічна правда". Це запис судових звичаїв салічних франків, зроблений, як вважають, на початку VI ст., тобто ще за життя (а можливо, і за наказом) Хлодвіга. Римський вплив позначився тут набагато менше, ніж в інших варварських "правдах", і виявляється головним чином у зовнішніх рисах: латинська мова, штрафи в римських грошових одиницях.
"Салічна правда" відображає архаїчні порядки первіснообщинного ладу, що існували у франків ще до завоювання. Але в ній містяться і нові дані -- відомості про зародження майнової і соціальної нерівності, приватної власності на рухоме майно, права успадкування на землю і, нарешті, держави.
* Франкське королівство меровінзького періоду з кінця VI -- початку VII ст. було вже ранньофеодальним суспільством, хоча процес феодалізації в ньому розвивався досить повільно. Аж до кінця VII ст. основним станом цього суспільства залишалися вільні дрібні землевласники, на півночі ще об'єднані у вільні общини-марки. Початок феодалізації франкського суспільства супроводжувався зародженням ранньофеодальної держави.
* Король зосередив у своїх руках усі функції держав-
ного управління, центром якого став королівський двір. Влада короля ґрунтувалася передусім на тому, що він був найбільшим землевласником у державі, очолював численну, особисто віддану йому дружину.
Державою король управляв як особистим господарством: дарував своїм наближеним у приватну власність ті землі, що раніше становили всенародну, племінну власність, довільно розпоряджався державними прибутками, що надходили до нього у вигляді податків, штрафів і торгового мита.
Королівська влада спиралася на підтримку класу великих землевласників. З моменту виникнення держава всіляко захищала інтереси цього класу феодалів і сприяла своєю політикою розоренню і закабаленню віль-них общинників, зростанню великої земельної власності, організовувала нові завоювання.
У центральному управлінні Франкської держави збереглися лише слабі залишки минулої первіснооб-щинної організації у вигляді щорічних військових огля-дів -- "березневих полів".
Вимушені рахуватися з великими землевласника-ми, франкські королі періодично скликали збори найзначніших магнатів, де обговорювали загальнодержавні питання.
Управління графством -- більшою територіальною одиницею -- цілком перебувало в руках королівської посадової особи -- графа, який був головним суддею и графстві й стягував на користь короля третину всіх судових штрафів.
Найповніше збереглося самоврядування в сільській общині, яка на сільському сході обирала своїх посадо-вих осіб, творила суд за дрібними правопорушеннями і стежила, щоб дотримувалися звичаї марки.
Зростання великого землеволодіння і приватної влади великих землевласників вже за сина Хлодвіга призвело до ослаблення королівської влади. Позбувшись унаслідок щедрих земельних роздавань значної частини своїх володінь і прибутків, франкські королі вияви-лися безсилими в боротьбі з сепаратистськими спряму-ваннями великих землевласників. Після смерті Хлод-віга почалося дроблення Франкського держави.
Объяснение:
