Галицько-Волинське князівство занепало під впливом цілої низки факторів. Загострилися відносини із Золотою Ордою, в васальних відносинах до якої князівство продовжувало складатися, в період її об'єднання і подальшого посилення на початку XIV століття, відсутність міцної централізованої княжої влади і надмірно сильні позиції боярської аристократії у політиці ,Збільшилася залежність правителів від боярської аристократії, обірвалася династія Романовичів. У 1340 році, у зв'язку зі смертю останнього повновладного правителя князівства, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році Галичина була поступово захоплена сусідньою Польщею, а Волинь — Литвою. Галицько-Волинське князівство перестало існувати як єдине політичне ціле.
1)Типичным, но не единственным примером пролетариев является промышленный пролетариат, наряду с которым в современной экономике функционируют также и «пролетарии умственного труда»[4] — как часть «совокупного рабочего», работников материального производства, вынужденных жить своим трудом, которые «только тогда и могут существовать, когда находят работу».
2)Стоит упоминуть ужасные условия труда, в которых трудились пролетарии. Кроме того, жилые условия также были неподобающими. Оплата труда была низкой, а рабочие должны были работать много, особенно до реформы Александра 3. Затем рабочее время сократилось, но в целом, плачевное состояние не изменилось
