У султана Османа II був план, як захопити Україну, Річ Посполиту, а згодом і Центральну Європу. Надихнула його перемога над поляками у битві під Цецорою. І щоб знайти собі союзника, уряд Речі Посполитої звернувся до українських козаків за до обіцяючи різні права і привілеї.
Петро Сагайдачний погодився на участь у Хотинській війні заради права існування для самостійної Православної Церкви в Україні. 41 тисяча українських вояків стояли разом із 33 тисячею польського війська вийшли проти армії султана, яка мала майже 300 тисяч вояків, 250 гармат і 4 бойові слони.
(Коли Сагайдачний разом з військом прибув на підмогу, його радо зустріли і командування, i прості вояки, як видатного воєначальника.
Битва тривала від 13 липня і до кінця вересня. Вирішальну роль зіграли козаки під командуванням гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Його зухвала тактика неодноразово доводила султана до розпачу і зрештою здобула перемогу.)
