Зовнішня політика Великої Британії — система транскордонних відносин, що склалася історично між Британією, іншими державами та міжнародними організаціями. Велика Британія — постійний член Ради безпеки ООН. З регіональних організацій Велика Британія входить в ОБСЄ, Євросоюз, Раду Європи, НАТО. Також Сполучене Королівство має угоди з Ірландією (Good Friday Agreement), що стосуються власної території — Північної Ірландії.
Дипломатичні зовнішні зносини Сполученого Королівства ведуться Міністерством закордонних справ і у справах Співдружності націй Великої Брита́нії. Прем'єр-міністр та численні відомства відіграють певну роль у встановленні політики і багато установ та підприємств мають голос і відіграють певну роль.
Велика Британія була першою владою у світі 18, 19 і початку 20 століть, особливо в період так званої "Pax Britannica" - періоду абсолютно неперевершеного панування та безпрецедентного міжнародного миру в період із середини до кінця 1800-х років. Країна продовжувала широко вважатися "наддержавою", аж до суецької кризи 1956 року. Цей незручний інцидент разом з втратою імперії спричинив те, що домінуюча роль Великої Британії у глобальних справах поступово зменшувалася. Тим не менш, Сполучене Королівство залишається великою державою та постійним членом Ради Безпеки ООН, членом-засновником G7, G8, G20, НАТО, ОЕСР, СОТ, Ради Європи, ОБСЄ та Співдружності Націй, яка є спадщиною Британської імперії. Велика Британія є членом Європейського Союзу (і членом її попередників) з 1973 року, однак завдяки результатам референдума 2016 року, в 2017 році розпочалася процедура виходу з ЄС. Після голосування, політики почали укладати нові торговельні угоди з іншими глобальними партнерами.
О причинах упадка греческих полисов в 4 веке до н.э
В 4 веке до н.э., после греко-персидских войн, греческая культура, хотя и испытала известный упадок, продолжала расширяться вширь. Каждый город, насколько мог, пытался подражать Афинам . Более того, то области, которые находились в дали от греческого влияния начали впитывать греческую культуру, использовать греческое военное искусство, и, прежде всего греческую осадную технику.
Это привело к серьезным политическим изменениям в мире. Греческие города были в относительной безопасности до тех пор, пока их окружали менее развитые и организованные народы или же царства. Та же Персия, несмотря на свои огромные пространства в военном и организационном плане сильно уступала греческим городам.
Но как только соседние с греками народы становились эллинистическими они становились опасными для греков, так как обладали более обширными территориями и ресурсами, чем мелкие города-государства Греции .
Также нужно учесть, что практически столетие Пелопоннесской войны существенно подорвало ресурсы двух греческих супер держав. По сути, в этой войне не было победителя. И Спарта и Афины так и не сумели восстановить свое могущество того уровня, которым они обладали до войны.
Греческие полисы постепенно устаревали как политические единицы, но греки в свой массе так и не поняли этого и не смогли стать такими же сильными как те народы, которые пошли по пути объединения. Ярким примером такого народа служит Македония, которая, в конце концов, завоевала всю Элладу.
