Потужним імпульсом нар. розрухам в Європі послужило повстання в Парижі (Франція) 22 лютого 1848, в ході якого було скинуто монархію франц. короля Луї-Філіппа. Сформований у ці дні Тимчасовий уряд вдався до соціально-екон. заходів – забезпечення права на працю, організації нац. майстерень для безробітних, скорочення робочого дня тощо. 23 квітня 1848 в країні відбулися вибори до Установчих зборів, де праві респ. угруповання здобули більшість, що спричинило хвилю робітн. заворушень в Ам'єні, Ліможі, Руані (усі міста у Франції) та ін. 22 червня 1848 в Парижі з вимогами докорінних соціально-політ. змін відбулася багатотисячна демонстрація, яка наступного дня переросла у 3-денне збройне повстання. В листопаді 1848 за схваленою Установчими зборами конституцією в країні впроваджено президентську форму правління. У грудні 1848 президентом обрано Луї-Наполеона Бонапарта, який 2 грудня 1851 вчинив держ. переворот, розпустивши парламент і запровадивши воєнний стан. Через рік Францію було проголошено імперією, а її імператором – Луї-Наполеона Бонапарта під іменем Наполеона III.
В. Винниченко у своїх мемуарах дав таку оцінку: «воістину генеральний огляд революційних і національно-визвольних сил», «перший крок відродження нації на шляху державності», «перший камінь у будові української державності»
проведенню Всеукраїнського Національного конгресу 5-7 квітня 1917 року:
"скликались представники всіх партій, усіх орґанізацій, усіх товариств, представники всіх кляс, станів, представники від усіх пробуджених і непробуджених. Все, що почувало себе українським, що відчувало необхідність єдности, все мало бути представленим на конґресі української землі"
Володимир Винниченко. Відродження нації.
