Коли говорять про комунікативну сторону спілкування, то мають вазі той факт, що в спільній діяльності люди обмінюються уявними, інтересами ідеями, настроями, почуттями, установками, інформацією. Людська комунікація має свою специфіку, тому о в умовах людського спілкування інформація не лише передається, але й формується, уточнюється, розвивається. Обмін інформацією між двома особистостями має суб'єкт-суб'єктний характер: посилаючи інформацію, ми орієнтуємось на іншого суб'єкта, враховуємо його цілі, мотиви, установки, одержуємо нову інформацію, тобто прагнемо виразити загальний смисл, а це можливо лише за умови, до інформація не прийнята, а й зрозуміла, осмислена. Тому в кожному комунікативному процесі реально представлені діяльність спілкування і пізнання. Взаєморозуміння можливе лише за умови наявності єдиної системи значень для всіх членів групи (так званого тезаурусу"). При цьому мають на увазі не лише розуміння значення слів, а й розуміння значення ситуації. Відомо, що пряме висловлення і його розуміння не завжди збігаються. Окрім того, в умовах людської комунікації можуть виникати абсолютно специфічні комунікативні бар'єри, пов'язані з соціальними, політичними, релігійними, професійними бар'єрами, або з індивідуальними психологічними особливостями тих, хто спілкується (сором'язливість, некомунікабельність, ворожість, недовіра та ін.).Объяснение:
