Основы мировоззрения традиционного казахского общества закладывались в устном народном творчестве и наследии мыслителей времён Казахского ханства (от Асана Кайгы до Бухара-жырау). Во второй половине XIX века происходило концентрированное выражение традиционных взглядов на различные стороны общественной жизни и переосмысление их с учётом нового времени. Этому труды Абая Кунанбаева и других казахских просветителей времён Российской империи[1], а также деятельность джадидистского движения[2].
В число наиболее образованных слоёв Казахского ханства входили жырау, бии, представители исламского духовенства. Однако до XIX века образование можно было получить только в медресе, которые в основном готовили религиозных служителей. В таких учебных заведениях наряду с основами ислама преподавали философию, астрономию, историю, языки, медицину, математику. Срок обучения составлял 3—4 года. Некоторые религиозные деятели получали дополнительное образование в Бухаре, Стамбуле и других крупных городах мусульманского мира[1].
Объяснение:
Відповідь:
Один
Розв’язання:
У трикутника максимально може бути лише один тупий кут. (Два інші будуть гострими, бо сума всіх кутів має бути рівна 180*, а враховуючи, що один із кутів більше 90*, два інші мають бути менші 90*(давати 90* у сумі)).
Значення зовнішнього кута = 180* - значення кута трикутника. Тобто якщо в трикутника при певній вершині кут alpha гострий, то зовнішній кут при цій вершині буде тупим, і відповідно, навпаки: якщо кут alpha тупий, зовнішній кут буде гострим.
Ми з’ясували, що може у трикутника бути лише один тупий кут, а це відповідно означає, що в нього тому може бути лише один гострий зовнішній кут(якщо побудовано по одному біля кодної вершини —> бо теоретично, біля кожної вершини трикутника можна побудувати два зовнішніх кути(всього 6))
