Особенности органического мира чукотского моря

Амазонка збирає води з площі у 7180 тис.км2. Більша частина басейну Амазонки належить Бразилії. 
   Ріка приймає близько 500 приток, багато з яких – величезні ріки: близько 20 приток мають протяжність понад 1,5 тис. км. Найбільші праві притоки – Укаялі, Журуа, Мадейра, Тапажос, Шингу; ліві – Іса, Япура, Ріу-Негру. Впадаючи, одна за іншою, багатоводні притоки швидко збільшують ширину річки; після злиття з Укаялі Амазонка має ширину близько 1,5 км, в середній течії – до 5 км, перед гирлом – від 80-до 150 км. Перед впадінням в Атлантичний океан русло Амазонки розбивається між великими островами на рукави, утворюючи воронкоподібні гирла. 
   Режим Амазонки доволі складний. Праві притоки, які розташовані в Південній півкулі, і ліві у Північній півкулі, в результаті різночасового випадання у їхні басейни дощів, мають паводки в протилежні пори року: праві притоки – з жовтня по березень (літо Південної півкулі), ліві – з квітня по жовтень (літо Північної півкулі). У зв’язку з цим Амазонка повноводна впродовж року і сезонні коливання рівня води у значній мірі згладжені. Найбільше підвищення рівня відбувається у квітні-липні, повінь триває понад 120 днів. В цей час вода виходить з низьких берегів і затоплює ліси у широкій долині річки. 
   Найнижчий рівень води у річц гається в серпні-вересні. 
   Пересічна витрата води у нижній течії 120 тис м3/сек., величина річного стоку – 3800 км3. 
   Амазонка та її притоки багаті на органічну живність. Багато рослинних та тваринних організмів вирізняються великими розмірами. У водах Амазонки росте найбільша водяна рослина – вікторія
, живуть каймани, прісноводні дельфіни, ламантини, водосвинки

B ЮАР природные зоны представлены сразу несколькими типами:
На севере — саванны и редколесья, на восточном побережье — зона субтропиков-переменно-влажные леса, на западе пустыни и полупустыни, на юге, вокруг Кейптауна — жестколистные вечнозеленые леса и кустарники, характерные для зоны Средиземноморья

В северных областях республики простирается саванна, покрытая жесткой травой и редкими зарослями кустарников, ее сменяют степная и полупустынная зоны с малым количеством растительности.

Восточное побережье и районы, пограничные с государством Мозамбик, испытывают воздействие субтропического климата, поэтому на этой территории произрастают сочные травы. Начиная с ноября и по апрель месяц, муссонные ветры, дующие со стороны Индийского океана, приносят обильные дожди на низменные участки местности и склоны Драконовых гор.

Погодные условия в окрестностях Кейптауна очень сходны со Средиземноморьем (дождливая зима и жаркое лето) , здесь прекрасно растут жестколистные вечнозеленые леса и другие растения, характерные для этой природной зоны. Поверхность Драконовых гор имеет покров из хвойных и смешанных лесов, а также иной, более низкорослой растительности, привычной для произрастания в горных районах. Южный регион ЮАР называют «Путь садов» , здесь занимаются преимущественно виноделием. Эта местность еще знаменита своими сильными ветрами, которые дуют круглогодично и нередко в былые времена становились причиной страшных кораблекрушений.

Районы обширной внутренней части страны представляют собой плато, именуемое «карру» , которое поднимается на высоту около 1000 метров над уровнем моря и постепенно снижается по мере продвижения с востока на запад. Климат этой плоской и малозаселенной области также постепенно изменяется и становится более засушливым под влиянием пустыни Намиб. В центре плато за год выпадает до 760 мм осадков. Здесь холодные зимы, но снег бывает редко.

Западная территория ЮАР лежит в природной зоне, где находятся сразу две пустыни. Калахари расположена на плоскогорье, а Намиб тянется вдоль берега Атлантики и является прибрежной пустыней, одной из самых суровых и прохладных в мире.

Удачи:)