Основні постачальники енергоносіїв знаходяться в Азії (країни Перське: затоки, а також Китай); в Англо-Америці (США і Канада); в Північній Євразії; (Росія, а також за окремими видами палива Азербайджан, Туркменістан, Узбеки стан, Казахстан). В Європі краще забезпечені енергоносіями Великобританія, ФРН, Польща, Норвегія. Основними ж споживачами є СІЛА, Канада в Північній Америці, провідні країни Західної та Центральної Європи, Японія, Китай, а серед краї; СНД - Росія та Україна.
Не всі країни мають власні енергоресурси. Цілком ними забезпечені тільки США, Росія, Китай, Великобританія, Канада, Австралія. Досить велика група країн покриває потреби власним паливом частково, наприклад, ФРН, Україна, Польща, Індія, Аргентина, Мексика, ПАР та ін. Але чимало з-поміж промислове розвинутих країн і таких, що практично не мають своїх енергоресурсів. Це Японія, Італія, Швеція, Республіка Корея, не кажучи вже про малі промислове розвинуті країни світу.
Полярный фронт — атмосферный фронт, разделяющий умеренные воздушные массы и тропические воздушные массы[1]. Этот тип атмосферного фронта образуется зимой между 30–45° с. ш. и ю. ш., летом между 40–55° с. ш. и ю. ш. Каждый фронт состоит из нескольких нескольких ветвей, на каждой из которых образуются интенсивные циклонические процессы[2]. В течение зимы ветвь полярного фронта располагается в Атлантическом океане около побережья Франции. В летнее время полярный фронт устанавливается в полосе от Центральной Монголии до севера Приморского края[1].
Объяснение:
Может быть что-то интересное
