На территории Западно-Сибирской низменности и Западной Сибири
протекает более 2000 рек. Общая их длина около 250 тысяч километров.
Наиболее крупными являются Обь, Енисей и Иртыш. Они не только
являются судоходными, но и используются для получения энергии.
Питаются они в основном за счет талых вод и дождей. Здесь также
расположено большое количество озер. В южных районах Западной
Сибири они заполнены соленой водой.
Западной Сибири принадлежит мировой рекорд по количеству болот на
единицу площади, площадь заболоченной территории около 800 тысяч
квадратных километров. Причинами этого явления являются следующие
факторы: избыточное увлажнение, плоский рельеф, многолетняя мерзлота
и торфа, имеющегося здесь в большом количестве, удерживать
значительную массу воды.
Западно-Сибирская равнина богата реками, озёрами, болотами,
в размещении которых по территории чётко зависимость
от рельефа и от зонального соотношения тепла и влаги.
Реки Западной Сибири принадлежат бассейну Карского моря. Самая
крупная река Западно-Сибирской равнины – Обь с притоком Иртыш. Это
одна из величайших рек мира. В России она занимает первое место по
длине (5410 км) и по площади бассейна (2990 тыс. км2).
Кроме Оби и Иртыша среди крупных рек региона можно назвать
судоходные Надым, Пур, Таз, а также Тобол.
На Западно-Сибирской равнине располагаются около одного миллиона озер,
общая площадь которых составляет более 100 тыс. км2. По происхождению
котловин они разделяются на несколько групп: занимающие первичные
неровности равнинного рельефа; термокарстовые; моренно-ледниковые;
озера речных долин, которые в свою очередь делятся на пойменные и
старичные. Своеобразные озера - «туманы» — встречаются в приуральской
части равнины. Они располагаются в широких долинах, разливаются весной,
резко сокращая свои размеры летом, и к осени многие вообще исчезают.
В лесостепных и степных районах Западной Сибири есть озера, заполняющие
суффозионные или тектонические котловины.
Среди озёр можно выделить Чаны, Самотлор, Яровое.
Объяснение:
Но это не точно
Полі́ська низовина́ — низовина на півдні Білорусі та півночі України. Обмежена на півночі горбистими рівнинами центральної частини Білорусі, на півдні Придніпровською та Волинською височинами, на заході Прибузькою рівниною, на сході — Придніпровською низовиною.
Объяснение:
Площа близько 270 тисяч км². Переважні висоти 150—200 м, максимальна — 316 м (у межах Словечансько-Овруцького кряжу). Поверхня низовини має загальний похил до річок Прип'яті та Дніпра. Рельєф переважно рівнинний і слабохвилястий, виділяються окремі денудіровані моренні пасма і височини дніпровського віку (Словечансько-Овруцький кряж, Білокоровицький кряж, Озерянський кряж). Характерні поліські дюни. Вододіл річок плоский, заболочений. Ліси займають близько 33 % території, в окремих районах до 60 %. У найхолодніших частинах низовини з майже плоским рельєфом розміщуються болота (найбільші масиви Піддубичі, Великий Ліс, Вигонощанське болото, Гричин, Загальський масив). Частина боліт меліорована. (Див. також Прип'ятські болота).
У Білорусі низовина ться з заходу на схід уздовж річки Прип'ять більш ніж на 500 км, з півночі на південь — на 200 км; переважають абсолютні висоти 130—150 м над рівнем моря.
На території низовини в межах Білорусі виділяється Білоруське Полісся, в Україні — Волинське, Рівненське, Житомирське, Київське Полісся (у деяких джерелах до Поліської низовини відносять також північну частину Лівобережжя України в межах Чернігівської та Сумської областей). Частинами Поліської низовини є також Турійська рівнина, Клесівська рівнина, Костопільська рівнина, Словечансько-Овруцький кряж.
Природоохоронні території: Поліський природний заповідник, Шацький національний природний парк, національний парк «Прип'ятський», ландшафтний заказник «Середня Прип'ять», Поліський державний радіаційно-екологічний заповідник; є також чимало заказників та пам'яток природи.
