Здавна люди ставилися до природи з повагою (первiснi люди навiть
обожнювали ïï, надiляючи безжиттєвi предмети, наприклад,
камiнь, душею). А як щедро оспiвана вона в народнi пiснях
Мiсяць на небi, зiрочки сiяють,
Тихо по морю човен пливе.
У човнi дiвчина пiсню спiває, А козак чує, серденько
вмирає
Люди часто забувають або, скорiше, не зауважують того, наскiльки щедра
наша Земля: рослини й дерева дають нам можливiсть дихати чистим
повiтрям, полючи годують нас хлiбом i овочами, водоймища — рибою,
на лугах пасуться тварини, якi дають молоко, м'ясо, вовна. Але чутно вже
першi дзвiночки, якi можуть перетворитися в могутнi набатнi дзенькоти:
iз Днiпра виловлюють риб-мутантiв, з'являються овочi ненормальних
розмiрiв. Не говорячи вже про те, що щороку десятки, якщо не сотнi видiв
рослин i тварин попадаються в Червону Книгу, тобто ïм
загрожує небезпека повного зникнення. А скiльки ïх уже
зникло…
Объяснение:
Відповідь:
Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі. Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці. Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Пояснення:
