Види:
дитячий туризм;
молодіжний туризм;
сімейний туризм
туризм для людей з обмеженими можливостями;
культурно-пізнавальний;
лікувально-оздоровчий туризм;
спортивний туризм;
релігійний туризм;
екологічний (зелений) туризм;
сільський туризм;
підводний туризм;
гірський туризм;
пригодницький туризм;
мисливський;
автомобільний туризм;
самодіяльний туризм;
туризм для людей похилого віку;
лісовий туризм;
рекреаційний туризм.
До чинників розвитку міжнародного туристичного бізнесу належать: політичні, економічні, соціально-демографічні, культурні, науково-технічний прогрес. Значення політичних чинників зумовлюється передусім тим, що необхідною умовою здійснення туристичного бізнесу є стабільна політична обстановка. Також важливе значення мають:
- тип міжнародних відносин з іншими державами;
- стан торговельного та платіжного балансу країни та її партнерів;
- міжнародне становище у світі та регіоні.
1)Марианская впадина-это океанический глубоководный жёлоб на западе Тихого океана, самый глубокий из известных на Земле.
2)Назван по находящимся рядом Марианским островам.
3) Впадина имеет форму полумесяца и имеет длину около 1500 км и ширину 69 км.
4)На дне траншеи верхний столб воды оказывает давление 1086 бар, что более чем в 1071 раз превышает стандартное атмосферное давление на уровне моря.5)Температура внизу составляет от 1 до 4 °C.
6) Самая глубокая точка Марианской впадины — «Бездна Челленджера» (англ. Challenger Deep). Она находится в юго-западной части впадины, в 340 км на юго-запад от острова Гуам.В 2009 году 7)Марианская впадина была признана национальным памятником США.8)Первые измерения (и открытие) Марианского жёлоба были проведены в 1875 году с британского трёхмачтового корвета «Челленджер» («Бросающий вызов»). Тогда, с глубоководного лота, установили глубину 8367 метров (при повторном промере — 8184 м)[9]. В 1951 году английская экспедиция на научно-исследовательском судне «Челленджер» с эхолота зафиксировала максимальную глубину 10 863 метра[2]. По результатам измерений, проведённых в 1957 году во время 25-го рейса советского научно-исследовательского судна «Витязь» группой учёных под руководством Алексея Добровольского, максимальная глубина жёлоба — 11 022 м
