Диктант «Хімічне виробництво» 1. Наукоемка промисловість, що створює матеріали з заздалегідь заданими властивостями , називається... 2. Скільки груп галузей хімічної промисловості ви знаєте? 3. Виробництво соди, хлору, сажі, сірчаної кислоти, мінеральних добрив утворюють галузь... 4. Калійні солі, сірка, відходи чорної металургії використовують для виробництва... 5. Яку сировину використовує содове виробництво? 6. Виробництво даної продукції необхідний для виготовлення отрутохімікатів, вибілювачів, целюлози та паперу, знезаражувальних засобів, 7. Продукція , що використовується як наповнювач у виробництві ин, для одержання друкарської фарби ... 8. Яке виробництво хімічної промисловості найбільш наукомістке? 9. Яку сировину використовує сірчанокислотна промисловість? 10. Виробництво пластмас, синтетичних смол, поліетилену використовує сировину органічного походження... 11. Під час виробництва сірчаної кислоти враховується чинник... 12. Функціонування підприємств хімічної промисловості має форму взаємопов'язаних виробництв

Вперше гейзери в долині річки Гейзерної на Камчатці були описані Т. І. Устиновою, що виявила їх в 1941 році. Вона дала назви найбільш могутнім або ефектним термальним джерелам.

До 1972 року вивчення гейзерів через віддаленість району носили епізодичний характер. Систематичні, тривал за режимом були початі під керівництвом Сугробова В. М., що проводив комплексне вивчення високотемпературних гідротермальних систем Камчатки. При цьому вивчення режиму проводилося за до рівнемірів, встановлених на водотоці гейзера, практично щорічно в перебігу польового періоду, 1-3 місяці в році.

У долині річки Гейзерної зафіксовано і гідрохімічно випробувано більше 200 джерел. Всі вони є пульсуючими, тобто не володіють постійною витратою. Близько 90 джерел гейзерного типу, тобто мають циклічний характер діяльності, коли в перебігу циклу гається фаза-спокій, під час якої на поверхню не поступає продукція: немає ні пару, ні води. Близько 30 крупних джерел мають назви. Переважна більшість термопроявів і джерел розташована на лівому березі річки Гейзерної.

З благословення царя Олександра I, у липні 1819 року з Кронштадта стартувала перша російська антарктична експедиція. Честь відкрити шостий континент випала мореплавцям: Фаддею Беллінсгаузену і Михайлу Лазарєву.

Двом добре обладнаним кораблям припадала нелегка подорож. Одним з них, шлюпом «Восток», командував Беллінсгаузен, іншим, що називався «Мирний» — Лазарєв. Необхідно було будь–якою ціною просунутися до Південного полюса як можна ближче, «відкриваючи невідомі землі».

Через шість місяців після відплиття, 27 січня 1820 року мореплавці, нарешті, побачили заповітний південний континент. А 28 січня увійшло в історію як дата відкриття Антарктичного материка.

Південний полюс постав перед мореплавцям як товщі льоду, усипані крижаними буграми. Бажаючи переконатися у вірності свого відкриття, Беллінсгаузен тричі намагався підійти до самої землі, кораблі обійшли майже весь материк, але вийти на берег так і не вдалося.

Плавання тривало 751 день. На карту були нанесені 29 нових островів. Експедиція Беллінсгаузена і Лазарєва справедливо вважається однією з найбільш важливих і складних в історії!