Континентальний помірний клімат поширений у внутрішніх районах Північної Америки та Азії. Циклони сюди завітають досить рідко. Літо тепле (+17°…+26°С), зима холодна (-10°…-24°С) зі стійким сніговим покривом. Найбільш чітко цей підтип клімату виражений в Якутії — зимові морози —40°С, сухе повітря, майже відсутність опадів. Область перехідного клімату від морського до континентального займає в основному території Центральної Європи. При віддаленні від океану амплітуда літніх і зимових температур зростає: зима стає помітно холоднішою. Влітку опадів більше, ніж в холодний період року. На території Східної Європи (до Уралу) клімат вважають помірно континентальним.
Объяснение:
Морський помірний клімат панує над західними околицями материків. Він формується за безпосередньої участі західних вітрів з океанів. Літо прохолодне (+15°…+20°С), тепла зима (вище за +5°С). Атмосферні опади випадають цілий рік в достатній кількості (500–1000 мм, у горах - до 6000 мм). В Європі цей підтип клімату формується під постійним впливом морських повітряних мас з Атлантики. Літо тут прохолодне, зима відносно тепла навіть на узбережжі Скандинавського півострова. При проходженні атлантичних циклонів погода швидко змінюється: влітку можуть бути похолодання, зимою — відлиги.
На східній околиці Євразії, від Камчатського півострова до Корейського панує мусонний підтип клімату. Стійка сезонна зміна постійних вітрів впливає на картину розподілу опадів впродовж року. Взимку тут дмуть холодні мусони на море, утворюючи ясну суху холодну (-20°…-27°С) погоду. Влітку мусони з Тихого океану несуть вологу на материк. На Камчатці та Сахаліні випадає 1600–2000 мм (близько 0,75 річної суми).
Доклад (как возникают угольные бассейны)
Объяснение:
У́гольный бассе́йн (угленосный бассейн) — крупная площадь (тысячи км²) сплошного или прерывистого развития угленосных отложений (угленосной формации) с пластами (залежами) ископаемого угля (лигнита, бурого, каменного).
Для различных частей угленосного бассейна характерна общность геолого-исторического процесса накопления осадков в единой крупной тектонической структуре (прогибе, грабене, синеклизе). В некоторых случаях, по исторически сложившимся представлениям, расчлененные крупные угленосные площади не объединены в бассейне, несмотря на общность генезиса, и рассматриваются как отдельные месторождения.
