3. Визначте відносну вологість повітря, якщо абсолютна вологість ста новить 12 г/м3, а вологість насичення 23 г/м3

Бризи — вітри з добовим періодом, які дмуть по берегах морів і великих озер. Денний бриз дме з моря (озера) на нагріте узбережжя, нічний — з охолодженого узбережжя на море (озеро). Вертикальна потужність бризового шару — декілька ста метрів, його розміщення вглиб берегової лінії — кілометри і десятки кілометрів. Бризи добре помітні в стійку літню погоду (в антициклонах). Вони гаються на берегах Білого, Чорного, Азовського, Каспійського морів, озер Ладозького, Онезького, Севан, Іссик-Куль та ін. Особливо яскраво бризи виявляються в тропіках.

Мусони — рух повітря в нижній частині тропосфери над певними регіонами Землі з різкою зміною його напрямку від зими до літа на протилежний або близький до протилежного; напрям руху повітря при мусонах протягом сезону дуже стійкий. Оскільки зимові мусони частіше всього направлені з суші на океан (континентальні мусони), а літні—з океану на сушу (океанічні мусони), то одночасно зі зміною мусонів проходить зміна сухої малохмарної зимової погоди на вологу дощову літню. Мусони визначають основні особливості мусонного клімату.

Мусонний клімат — клімат регіонів, у яких атмосферна циркуляція має характер мусонів і відрізняється різко вираженим річним ходом опадів — з дуже сухою зимою (континентальний мусон) і дощовим літом (океанічний мусон). На західних окраїнах материків у субтропічних широтах, де зимовий мусон спрямований з океану, а літній з материка, розподіл опадів за сезонами зворотний; клімат цих районів прийнято називати середземноморським.

Є тропічні і нетропічні мусони. Тропічні мусони — це мусони тропічних широт, найбільш характерно виражені в басейні Індійського океану, включаючи південь Азії, центральні райони Африки, північ Австралії. Літній тропічний мусон, як правило, океанічний, супроводжується значними опадами; зимовий континентальний створює малохмарну, суху погоду. Літній тропічний мусон на півдні Азії має переважно південно-західний напрям, зимовий — північно-східний.

Нетропічні мусони—це мусони нетропічних (помірних і полярних) широт, з добре вираженим переважанням одного напрямку вітру взимку і протилежного або близького до протилежного напрямку влітку. Вони пов'язані з сезонно змінним розподілом баричних систем наданим районом, що, у свою чергу, залежить від сильнішого охолодження взимку і нагрівання влітку материків у порівнянні з океанами. Особливо характерні нетропічні мусони Далекому Сходу (Східний Китай, Корейський півострів, Японія), менше — північній окраїні Євразії і деяким іншим регіонам.

Пасати—це постійні вітри, які дмуть з ділянок високого тиску в напрямі екватора.

Повітря, нагріте над екватором, піднімається і рухається до полюсів. Та оскільки земна куля обертається, на повітряну течію починає діяти сила обертання Землі. Чим далі від екватора, тим відхиляюча сила обертання Землі стає більшою, і повітря починає рухатись у Північній півкулі не на північ, а на північний схід. І близько 30° пн. і пд. ш. повітря у верхній частині тропосфери вже йде з заходу на схід.

Скупчення повітря у верхніх шарах тропосфери на 30° пн. і пд. ш. та його опускання приводять тут до зростання атмосферного тиску біля поверхні Землі та утворення величезних антициклонів. На південь від смуги найвищого тиску, тобто на південь від 30° широти у Північній півкулі, повітря переміщується в південному напрямі, тобто до екватора, де атмосферний тиск нижчий. У Південній півкулі також виникають аналогічні течії повітря в нижніх шарах атмосфери від пояса високого тиску (30° пд. ш.) в бік екватора і до помірних широт.

Отже, пасати — це постійні вітри біля поверхні Землі від 30° пн. і пд. ш. в напрямі до екватора.

Вітри у верхніх шарах атмосфери від екватора до 30° північної і південної широти називаються антипасатами. Пасати й антипасати утворюють повітряне колесо, по якому підтримується безперервний кругообіг повітря між екватором і тропіками.

Циклон — великомасштабне атмосферне збудження вихрового характеру (на початковій стадії — хвильового), пов'язане із зниженим тиском. Мінімальний тиск припадає на центр циклону. Вітри в циклоні Північної півкулі дмуть проти годинникової стрілки, спрямовуючись у нижньому шарі до центру; у Південній — за стрілкою годинника з таким же спрямуванням у нижньому шарі. У поперечнику циклони досягають 1000—3000 км. Із фронтами в циклоні пов'язані широкі зони хмар та опадів; хмари та опади інших типів гаються також у циклоні всередині повітряних мас незалежно від фронтів. Проходження фронтів підчас циклонів і відповідна зміна повітряних мас створюють різкі коливання температури. Швидкість поступового руху в циклоні в середньому близько 30 км/год; напрям переміщення —

Выделяют три главных климатообразующих фактора и факторы, влияющие на климат. Главные факторы — это факторы, определяющие климат в любой точке земного шара. К ним относятся: солнечная радиация,циркуляция атмосферы и рельеф местности.Солнечная радиация — фактор, определяющий поступление солнечной энергии на те или иные участки земной поверхности. Количество тепла обусловливается геграфической широтой. От количества тепла напрямую зависят все жизненные процессы на Земле, а также другие показатели климата — давление, облачность, осадки, циркуляция атмосферы и т.д.Циркуляция атмосферы — фактор, предопределяющий движение воздушных масс как по вертикали, так и по земной поверхности. Благодаря этому осуществляется межширотный обмен воздуха, а также перераспределение его от поверхности в верхние слои атмосферы и наоборот. Воздушные массы переносят облака, что определяет осадки; они в значительной мере перераспределяют давление, температуру ивлажность воздуха, образуют ветры.Рельеф — фактор, качественно изменяющий влияние двух первых климатообразующих факторов. Горные поднятия и хребты имеют специфический температурный режим и режим осадков в зависимости от экспозиции, ориентации склонов и высоты хребтов. Они могут отражать большое количество солнечной энергии, создавать обширные затененные горные районы, а наиболее высокие вершины, удаленные от равнины на тысячи метров, солнечной энергии получают меньше и нередко покрыты льдами и снежниками в течение года. Горы служат механическими преградами на пути движения воздушных масс и фронтов, в ряде случаев являются границами климатических областей, иногда изменяют характер атмосферы или исключают возможность обмена воздухом. На поверхности Земли немало районов, где благодаря этому выпадает или очень много осадков, или их недостаточно. Так, сухость Центральной Азии объясняется тем, что по ее окраинам возвышаются мощные горные системы.В горах климатические условия меняются с изменением высоты: с ее увеличением понижаетсятемпература воздуха, атмосферное давление падает, влажность убывает, количество осадковвозрастает до определенной высоты, а затем уменьшается, ветер сложно меняется по скорости и направлению, изменяются и другие показатели климата. Все это позволяет выделить специфические для гор высотные климатические пояса.Влияние равнинных поверхностей суши и поверхности Мирового океана сказывается в том, что они практически не искажают прямого воздействия двух первых климатообразующих факторов, получая соответствующее широте количество тепла и не искажая направления и скорости движения воздушных масс.Кроме главных существуют факторы, оказывающие существенное влияние на климат в определенных (зачастую обширных) районах. В частности, распределение суши и моря и удаленность территории от морей и океанов. Суша и море нагреваются и охлаждаются по-разному. Морские воздушные массы существенно отличаются от континентальных, но при продвижении в глубь материков они изменяют свои свойства. Поэтому на одной и той же широте наблюдаются значительные различия в температурном режиме и распределении осадков. Так, на параллели 60° с.ш. средняя температура января в Атлантике 0°, в Санкт-Петербурге уже -8°, в Приуралье -14°, наЕнисее -30°, а на Лене -40°С. Количество осадков уменьшается в этом же направлении: в прибрежных районах Норвегии их выпадает свыше 1000 мм, в Европейской части России — около 500 мм, в Восточной Сибири — около 300 мм в год. Различны и другие показатели климата. Эти различия между прибрежным и внутриконтинентальным климатом позволяют выделить два подтипа климатов: морской и континентальный (иногда выделяют промежуточный подтип — переходный от морского к континентальному).