Объяснение:
Саргасове море не схоже ні на одне інше море. Його стоячі води вже давно породжують численні легенди та фантастичні розповіді. Воно обмежене не континентами, а сильними атлантичними течіями. Море міфів...
Недосвідченому оку Саргасове море представляється нерухомою гладінню, покритою водоростями, які можуть доставити масу неприємностей. В дійсності ж у Саргасовому морі не так багато водоростей, як приписує йому людська думка. Крім того, море зовсім не нерухоме, воно знаходиться в постійному круговому русі. Вода в ньому обертається за годинниковою стрілкою, що підштовхується на північ, протікаючим на схід Гол'фстрімом, а до півдня - західними течіями, що несуть свої води вздовж Південного тропіка.
Саргасове море вселяло жах на багато поколінь мореплавців. Вони вірили в легенди про кораблі, що заплуталися в його рослинності, і про моряків, яких затягло на дно. Воно й досі залишається морською та біологічною дивиною. Ця маса води, що повільно обертається, знаходиться між Бермудськими і Підвітряними островами. Площа моря дорівнює приблизно 5200000 км2, а саме море порівнюють з гігантським плотом з вільно плаваючих морських водоростей.
А ще його називають біологічною пустелею. Однак жоден з цих описів не точний. Хоча в деяких місцях зарості морських водоростей дійсно густі, тут також є і численні ділянки чистої води. Серед водоростей і під водою живуть химерні створіння, найфантастичніші з них - саргасовий морський клоун, який чіпляється до відростків водоростей схожими на руки плавниками.
Історії про водорості, тумані і загадкові штилі беруть початок з V століття до н.е. Це може означати, що стародавні мореплавці були знайомі з Саргасовим морем. Однак більш вірогідною представляється версія, відповідно до якої першими, хто гав цей морський феномен, були Христофор Колумб і його команда. Під час експедиції Колумба до Америки в 1492 році, коли його кораблі повільно просувалися крізь сплутану рослинну масу, матроси могли гати схожі на ягоди, наповнені газом бульбашки, які утримують водорості біля поверхні води.
