План характеристики страны Бенин оценка их с позиций жизни населения. 4) природные богатства страны и их оценка для развития хозяйства

Высоты в среднем от 10 до 120 метров, останцовые возвышенности до 300 м.

См:
Особенности рельефа западной и восточной частей напоминают низменность Ориноко. На западе низменность очень плоская, и долины рек врезаны слабо (при выходе р. Мараньон из Анд высоты едва достигают 150 м, а в среднем течении Амазонки у Манауса — всего 26 м) . На востоке долины глубже, междуречья повышаются и представляют собой плоские плато — «табулейрош» — высотой до 150— 300 м — останцы третичного уровня денудации, изменившегося в результате недавнего и продолжающегося прогиба Восточной Амазонии. В отличие от Ориноко Амазонка не имеет растущей дельты, и ее устья, как и устья нижних, особенно правых, прито­ков, носят эстуарнъщ характер. Северная и южная окраины Амазонии, подстилаемые кристаллическими породами щитов, возвышенны и постепенно переходят в нагорья; на западе и юго-западе (в бассейнах? рек Пуруса и Беии) повышение рельефа связано с конусами выноса с Анд, заполняющими крае­вой прогиб.

У формуванні дна океану приймають участь три великі за розмірами літосферні плити, серед яких Тихоокеанська, Індо-Австралійська, Антарктична, та три менші, а саме: Філіппінська, Наска та Кокос. На межі всіх цих літосферних плит знаходяться рифтові зони. На межі Тихоокеанської плити із сусідніми літосферними плитами формується Тихоокеанське вогняне кільце, яке характеризується підвищеною сейсмічністю і вулканічною активністю. Тут зосереджена найбільша кількість вулканів, серед яких найвідоміші Ключевська Сопка, Фудзіяма, Попокатепетль.

Шельфова зона в Тихому океані займає лише 10% всієї площі океану, а в східній частині океану шельф майже відсутній або охоплює менше кількох десятків км. Материковий схил доволі круто обривається до ложа океану, в багатьох місцях утворюючи підводні каньйони. Такий рельєф особливо чітко виражений біля берегів Каліфорнії.

Перехідна зона утворює майже суцільне коло і займає 13,5% загальної площі дна океану. Будова перехідної зони східної частини дещо відрізняється від перехідної зони західної частини океану. Західна частина складається з трьох основних елементів, серед яких улоговини окраїнних морів, острівні дуги та глибоководні жолоби. Прикладом можуть слугувати Алеутська, Курило-Камчатська, Японська та інші подібні перехідні області. Перехідна зона східної частини океану складається лише з глибоководних жолобів. До перехідної зони східної частини Тихого океану відносяться Центральноамериканська та Перуансько-Чилійська перехідні області.

Ложе океану займає більше 65% загальної площі дна океану і складається з улоговин глибиною від 3 до 7 тис. м. та підвищень, що їх розділяють. Більшість океанічних улоговин мають горбистий рельєф. Більшість підвищень утворюють підводні гори вулканічного походження з плоскими вершинами – так звані гайоти.

Серединно-океанічні хребти займають близько 11,5% всієї площі дна Тихого океану і простягаються в рифтовій зоні. Частина серединно-океанічних хребтів та підводних гір вулканічного походження формують підводний фундамент островів. Прикладом можуть слугувати Гавайські острови утворені в межах Гавайського хребта.