легка промисловість - сукупність галузей промисловості, що виробляють головним чином товари масового народного вжитку з різних видів сировини. основні галузі - це текстильна (бавовняна, льняна, вовняна, шовкова, трикотажна тощо), швейна, шкіряна, хутряна, взуттєва, галантерейна. підприємства легкої промисловості широко розповсюджені, але їхня спеціалізація дуже неоднорідна і залежить від наявності сировини та потреб населення.
провідне місце посідає текстильна промисловість, яка виробляє різноманітні тканини (лат. textile - тканина, матерія). наприкінці xx ст. текстильна промисловість зазнала істотних структурних, галузевих і територіальних зрушень. вони були зумовлені цілою низкою чинників - сировинного, технологічного, трудового, споживчого і особливо екологічного характеру. ще в середині xx ст. у сировині явно переважали натуральні волокна, але тепер це здебільшого хімічні волокна. як наслідок, відбулися територіальні зрушення виробництв у бік хімічних комбінатів і машинобудівних заводів, які виробляють відповідне текстильне устаткування. до того ж деякі індустріально розвинуті країни західної європи відмовилися від розвитку на своїй території сировиноємних стадій текстильного виробництва ("на користь" слаборозвинутих країн).
серед регіонів за випуском усіляких тканин лідирує азія (понад 40 % світового випуску). а серед країн провідні позиції з випуску тканин мають китай, гонконг, сша, південна корея, тайвань, індія тощо. економічно розвинуті країни зазвичай мають також і потужну швейну промисловість. прикладом є сша, італія, німеччина, франція, велика британія, японія. проте великі швейні виробництва мають і країни, що розвиваються, - китай, індія, індонезія, в'єтнам. зважаючи на наявність тут дешевої робочої сили, чимало західних фірм перенесли свої виробництва з америки і європи саме сюди. слід зазначити, що китай посідає перше місце у світі за експортом одягу, обійшовши всі країни єс.
легка промисловість - сукупність галузей промисловості, що виробляють головним чином товари масового народного вжитку з різних видів сировини. основні галузі - це текстильна (бавовняна, льняна, вовняна, шовкова, трикотажна тощо), швейна, шкіряна, хутряна, взуттєва, галантерейна. підприємства легкої промисловості широко розповсюджені, але їхня спеціалізація дуже неоднорідна і залежить від наявності сировини та потреб населення.
провідне місце посідає текстильна промисловість, яка виробляє різноманітні тканини (лат. textile - тканина, матерія). наприкінці xx ст. текстильна промисловість зазнала істотних структурних, галузевих і територіальних зрушень. вони були зумовлені цілою низкою чинників - сировинного, технологічного, трудового, споживчого і особливо екологічного характеру. ще в середині xx ст. у сировині явно переважали натуральні волокна, але тепер це здебільшого хімічні волокна. як наслідок, відбулися територіальні зрушення виробництв у бік хімічних комбінатів і машинобудівних заводів, які виробляють відповідне текстильне устаткування. до того ж деякі індустріально розвинуті країни західної європи відмовилися від розвитку на своїй території сировиноємних стадій текстильного виробництва ("на користь" слаборозвинутих країн).
серед регіонів за випуском усіляких тканин лідирує азія (понад 40 % світового випуску). а серед країн провідні позиції з випуску тканин мають китай, гонконг, сша, південна корея, тайвань, індія тощо. економічно розвинуті країни зазвичай мають також і потужну швейну промисловість. прикладом є сша, італія, німеччина, франція, велика британія, японія. проте великі швейні виробництва мають і країни, що розвиваються, - китай, індія, індонезія, в'єтнам. зважаючи на наявність тут дешевої робочої сили, чимало західних фірм перенесли свої виробництва з америки і європи саме сюди. слід зазначити, що китай посідає перше місце у світі за експортом одягу, обійшовши всі країни єс.
