на території україни залежно від природних, економічних та історичних умов склалися такі основні зони спеціалізації сільського господарства. полісся, лісостеп, степ, передгірні та гірські райони українських карпат і передгірні та гірські райони криму .
поліська сільськогосподарська зона охоплює волинську, рівненську, більшу частину житомирської, північні райони київської, чернігівської) сумської областей. тут розвиваються молочно-м'ясне скотарство, свинарство, льонарство, картоплярство і зернове господарство. із зернових культур найбільш поширені озиме жито і гречка, а також овес, пшениця; з технічних - льон-довгунець, хміль, коноплі, картопля, овочі; трав - люпин і конюшина полісся виробляє молоко і м'ясо, льоноволокно, понад 1/3 картоплі і майже 1/10 частину зерна від загального їх виробництва в країні.
лісостепова сільськогосподарська зона займає частину львівської і чернівецької областей, східну частину івано-франківської, тернопільську, хмельницьку, вінницьку області, північну частину кіровоградської області та черкаську, полтавську й харківську області. спеціалізація її цукрово-буряково-зернова з м'ясо-молочним скотарством і свинарством. основна зернова культура тут - озима пшениця, висівають також кукурудзу, ячмінь, гречку, просо 3 технічних культур основною є цукрові буряки, вирощують також соняшник, коноплі, поширені овочі й картопля. добре розвинене садівництво розводять велику рогату худобу, свиней, птицю.
степова сільськогосподарська зона охоплює всі південні області, або майже 40° о території україни у ній переважає вирощування зернових і олійних культур, розвинені овочівництво, баштанництво, виноградарство, молочно-м'ясне скотарство, свинарство і вівчарство. степова зона - головний виробник товарного зерна в країні. основні зернові культури - озима пшениця і кукурудза, вирощують також ячмінь і просо. головна технічна культура - соняшник, у північній частині вирощують цукрові буряки, а в південній - коноплі.
передгірні та гірські райони українських карпат охоплюють частину львівської, івано-франківської, чернівецької областей та закарпатську область. у гірських районах розводять велику рогату худобу, займаються вівчарством, є невеликі посіви зернових (жита, вівса, ячменю) і технічних (льону-довгунця) культур, картоплі. у передгірних районах висівають жито, пшеницю, кукурудзу, картоплю, льон-довгунець, трави, а в тваринництві переважає розведення великої рогатої худоби у закарпатті розвивається багатогалузеве сільське господарство: висівають озиму пшеницю, кукурудзу, тютюн; поширене садівництво й виноградарство; розвивається продуктивне тваринництво.
передгірні та гірські райони криму займають південну частину півострова. сільське господарство тут спеціалізується на розвитку тваринництва, особливо вівчарства. в долинах і передгір'ях займаються садівництвом, виноградарством, овочівництвом, тютюнництвом, вирощують ефіроолійні культури (троянду, шавлію, лаванду). на південному узбережжі вирощують високоякісні сорти винограду, деякі субтропічні культури.
Более остро вопрос природопользования стоит конечно же в развитых странах. Причина этому - ушедшее вперед развитие, а значит и загрязнение и ущерб природе.
В развитых странах с соответствующим развитием гораздо больше требуется ресурсов на производство и дальнейшее процветание. Это очень сильно влияет на экологию данных государств. К тому же, природные ресурсы не бесконечны и вопрос рационального природопользования очень важен для таких стран. Со временем при нерациональном использовании ресурсы иссякнут и экономика страны потерпит крах. Для этого необходимо научиться правильно пользоваться природными ресурсами и уметь их вторично использовать. На данный момент во многих развитых странах этот вопрос не до конца проработан и с этим возникают очень большие проблемы. Как пример, можно взять леса в Сибири, которые используются в большинстве своем не рационально, а соответственно могут вскоре оказаться на грани исчезновения.
Из вышесказанного можно сделать вывод о том, что в развитых странах вопрос природопользования стоит гораздо острее, нежели в развивающихся.
