група країн цього типу налічує близько двох десятків держав, у них проживає 15 % населення планети. ці країни володіють величезними фінансовими ресурсами і на їх частку припадає 9/10 іноземних інвестицій, тобто довгострокових вкладень капіталу безпосередньо у підприємства промисловості, сільського господарства, торгівлі та інших галузей господарства зарубіжних країн. саме економічно розвинуті країни є членами організації економічного співтовариства і розвитку (оеср) і так званого паризького клубу, що контролює світовий фінансовий ринок.
основна закономірність цих країн — наявність високорозвинутого господарства, в якому поєднується діяльність держави і потужних угруповань національного та транснаціонального капіталу. особливо помітне місце серед них посі головні країни, або так звана «велика сімка». це — сша, японія, німеччина, франція, велика британія, італія та канада. на них припадає майже половина ввп та виробництва промислової продукції світу, більша частина оборотів світової зовнішньої торгівлі. для цих країн характерні такі риси: усі вони постіндустріальні або індустріальні; їх великі корпорації контролюють прямо або опосередковано основну частку продуктивних сил світового господарства; правлячі кола та капітал цих країн тримають у своїх руках реальні засоби контролю над світовими політичними та економічними процесами.
корпорація — це підприємство, діяльність якого базується на використанні акціонерного капіталу, тобто капіталу вкладників, за який вони цінні папери — акції цього підприємства. корпорації, сфера діяльності яких — весь світовий ринок, називають транснаціональними.
до решти країн цього типу належать малі промислово розвинуті країни європи: нідерланди, бельгія, швеція, швейцарія, фінляндія, норвегія, данія, австрія та інші, а також промислово розвинуті країни південної півкулі: австралія, нова зеландія, південно-африканська республіка.
Объяснение:
История Центральной Азии была определена во многом географией и климатом региона. Аридный климат создавал трудности в сельском хозяйстве, а значительная удалённость от моря не давала возможности торговать по морю. Поэтому лишь несколько городов крупно развились в этом регионе. Степные кочевники преобладали на этой территории на протяжении тысячелетий.
кочевниками и оседлыми народами часто происходили военные конфликты. Кочевой образ жизни отлично подходил для войны, и степные наездники — конные лучники — стали одними из самых мощных войск в мире. Периодически племенные вожди и/или изменение условий жизни в регионе объединяли несколько племён в общую военную машину, и кочевники начинали поход в цивилизованные районы. Пример тому — нашествие монголов.
Доминирование кочевников закончилось в 16 веке с появлением огнестрельного оружия, и регион поделили другие державы — Российская империя, Империя Цин и другие. После Русской революции 1917 года в Центральной Азии появилось басмачество и ряд независимых государств, которые были включены в РСФСР. На тот момент только Монголия и Афганистан оставались независимыми, однако Монголия существовала как марионеточное государство СССР. Советские республики Центральной Азии увидели не только индустриализацию и строительство инфраструктуры, но и подавление местной культуры, этническую напряжённость и экологические проблемы.
После распада СССР в 1991 году пять стран Центральной Азии получили независимость: Казахстан, Узбекистан, Туркмения, Кыргызстан(Киргизия) и Таджикистан. Во всех новых государствах власть получили лица, бывшие при СССР до распада президентами союзных республик.
