ЗАВДАННЯ Після своєї місцевості під час екскурсії та розповіді вчителя складіть опис
природного комплексу за таким планом:
1. Назва природного комплексу.
2. Географічне положення (де розташований?).
3. Особливості рельєфу та складу гірських порід.
4. Поверхневі води.
5. Грунти.
6. Рослинний світ.
7. Тваринний світ.
8. Приклади взаємозв'язків між компонентами природи.
9. Вплив людини на природний комплекс.
10. Які заходи з охорони довкілля проводяться?
11. Висновок про стан природного комплексу та взаємозв'зки його компонентів.​

1)9298,2 км                                                                                                            2)Северный
Москва --- Ярославль --- Киров ---Пермь --- Екатеринбург --- Тюмень --- Омск--- Владивосток.
Новый
Москва --- Нижний Новгород --- Киров --- Пермь --- Екатеринбург --- Тюмень --- Омск --- Владивосток.
Южный
Москва --- Муром --- Арзамас --- Канаш --- Уфа --- Челябинск --- Омск --- Владивосток.
Исторический
Москва --- Рязань --- Рузаевка --- Самар --- Уфа --- Челябинск --- Омск --- Владивосток.                                                                                                            3)Сооружение Транссибирской магистрали осуществлялось в суровых природно- климатических условиях. Почти на всем протяжении трасса прокладывалась по малозаселенной или безлюдной местности, в непроходимой тайге. Она пересекала могучие сибирские реки, многочисленные озера, районы повышенной заболоченности и вечной мерзлоты (от Куэнги до Бочкарево, ныне Белогорск). Исключительные трудности для строителей представлял участок вокруг Байкала (станция Байкал — станция Мысовая). Здесь приходилось взрывать скалы, прокладывать тоннели, возводить искусственные сооружения в ущельях горных речек, впадающих в озеро Байкал.                                                                          4)Большие транспортные узлы, такие как Верхний Баскунчак, Бекасово, Свердловск-Сортировочный и Шарташ                                                                    3335) Магистраль проходит по территории 20 субъектов Российской Федерации и 5 федеральных округов. На Транссибе расположено 87 городов с населением от 300 тысяч до 15 миллионов человек. 14 городов, через которые проходит Транссибирская магистраль, являются центрами субъектов Российской Федерации. Эти богатые природными ресурсами регионы располагают значительным экспортным и импортным потенциалом.                                       На востоке, через пограничные станции Хасан, Гродеково, Забайкальск, Наушки Транссиб обеспечивает выход на сеть железных дорог Северной Кореи, Китая и Монголии, а на западе, через российские порты и погранпереходы с бывшими республиками Советского Союза - в европейские страны. 
По Транссибу перевозится более 50% внешнеторговых и транзитных грузов. Технические возможности Транссиба позволяют сейчас перевозить до 100 млн. тонн грузов в год, в том числе 200 тыс. контейнеров (ДФЭ) международного транзита. В перспективе объем транспортировки последних может составлять до 1 миллиона единиц в год.Сегодня через Транссибирскую магистраль уже проложено более 30 маршрутов контейнерных поездов внутреннего и международного сообщения. Основные маршруты, пролегающие через Транссиб: ст. Находка-Восточная - ст. Марцево (доставка комплектующих "Hyundai Motors Co." из Пусана на автосборочный завод в Таганроге), Находка - Москва, Находка - Брест, Забайкальск/Находка - Калининград/Клайпеда, Пекин - Москва, Калининград/Клайпеда - Москва ("Меркурий"), Хельсинки – Москва ("Северное сияние"), Берлин - Москва ("Восточный ветер"), Брест – Улан-Батор ("Монгольский вектор – 1"), Хух-Хото – Дуйсбург ("Монгольский вектор – 2"), страны Балтии – Казахстан/Центральная Азия ("Балтика - Транзит"), Находка – Алматы/Узбекистан, Брест – Алматы ("Казахстанский вектор").                                             6)  Преимущества перевозок по Транссибу по сравнению с морским путем 
Сокращение времени следования грузов более чем в 2 раза: время прохождения контейнерного поезда следованием из Китая в Финляндию через Транссибирскую магистраль составляет менее 10 суток, а время следования морским путем составляет 28 суток. 
Низкий уровень политических рисков: до 90% маршрута проходит по территории Российской Федерации – государства с устойчивой демократической системой государственной власти, стабильным политических климатом и уверенно растущей экономикой. 
Сокращение до минимума числа перевалок груза, что уменьшает расходы грузовладельцев и предотвращает риск случайного повреждения грузов при перевалке. В настоящее время значительная часть грузопотоков в направлении Восток – Запад идет по морю. Доминирующее или почти монопольное положение морских перевозчиков на данном направлении не позволяет грузоотправителям рассчитывать на снижение транспортной составляющей в их расходах. В этой связи железнодорожные перевозки являются разумной экономической альтернативой перевозкам морским.

З самого початку історії людства прагнення кращого життя було потужною рушійною силою для освоєння нових територій, асиміляції різних культур і народностей, заселення всього земної кулі. Вимагаючи прояви мужності, перевіряючи готовність приймаючих територій до інтеграції людських потоків, міграція не тільки відображала потреби суспільства та ступінь його задоволення станом світового устрою, але й виявляла основні недоліки системи світового устрою.

Сьогодні міжнародна міграція виступає важливим ресурсом розвитку приймаючих країн, країн транзиту та призначення. Пріоритетним завданням світового співтовариства є виявлення в здобування з цього глобального явища максимально позитивних ефектів і зведення до мінімуму його негативних наслідків.

Сучасні практичні проблеми соціально-економічного розвитку у світі багато в чому обумовлені міграційними процесами. Вплив міграції на громадське життя завжди був суттєвим, однак приблизно до кінця XX століття міграційні процеси не мали такої самостійної основи, як сьогодні, не були сталими. На рубежі XIX – XX ст. руйнація традиційних інститутів суспільства здобула глобальних масштабів через різке прискорення соціально-економічних процесів індустріалізацією. Постійним супутником індустріального суспільства стала міграція. До початку XX ст. міграція найчастіше викликалася та зупинялася владними розпорядженнями, була керованою, а головними формами міграції були завойовницькі походи (колонізація територій, работоргівля), що переміщували значні маси людей. Відсутність транспортних можливостей обмежувала самостійний міграційний рух людей у Географічне місце перебування людини майже завжди збігалося з певним соціальним тому це явище мало враховувалося під час прийняття державних рішень.

Сучасна міграція за впливом на світовий соціально-економічний, соціокультурний і політичний р порівнянна з “великим переселенням народів”. Однак на відміну від минулих історичних епох змінилася не тільки природа (нерівномірність поширення населення на планеті, різні природні й соціальні умови життя людей) і умови (можливості переміщення: швидкість, інтенсивність міграційних потоків) міграцій, але і її спрямованість – міграція набула доцентровий характер. Якщо традиційні міграційні потоки були завжди спрямовані від центру до периферії (ідея “завоювання”, “змішування”), то в індустріальну епоху напрямки міграцій діаметрально змінилися (переважає ідея “збирання”, “концентрування”).

На сьогодення спроби державного регулювання міграційних процесів не. дають очікуваних результатів. Міграційні політики держав відзначаються уривчастістю управлінських дій, недостатністю як ресурсної так і законодавчої бази. На відміну від попередніх століть, сучасна міграція не піддається авторитарним формам впливу, вона вимагає створення системи управління у формі самостійного соціального інституту, здатного вирішувати нові завдання принципово новими Це висуває нові вимоги до діяльності державних органів влади.

Ефективне регулювання міграційними процесами, створення передумов для залучення необхідного людського ресурсу та збереження наявного потенціалу в Україні є запорукою підвищення її конкурентоспроможності на світовому рівні та сталого економічного розвитку