Хмельниччина знаходиться на стику великих історико-географічних країв – Правобережжя (до якого входить сама) і Західної України. У вужчому розумінні територія області належить до Волині (північна частина, приблизно до р. Случ) і Поділля (середня і південна частини) і є пограниччям останнього з Галичиною на заході та Буковиною і Бессарабією на півдні. В минулому Волинь і Поділля (як і сусідні землі) входили до складу одних і тих же або різних держав; південні і західні межі сучасної області тривалий час були державними кордонами.
У XI ст. середня Наддністрянщина, що з XII ст. відома в літописах під назвою Пониззя, входила до Теребовлянського князівства, а з 1141 р. – до Галицького. В цей же час землі середньої і північної частин сучасної Хмельниччини належали Київському князівству. В 1199 р. вся територія області увійшла до Галицько-Волинського князівства. Невелика територія на сході області (в басейнах Південного Бугу і Случі) разом з прилеглими землями сучасної Вінниччини і Житомирщини відома в XII – XIII ст. під назвою Болохівської землі, князі якої були прихильниками феодальної роздрібненості. У 1241 р. Данило Галицький прилучив Болохівську землю до Галицько-Волинського князівства.
Після падіння Руської держави на території між середньою течією Дністра і верхів'ям Південного Бугу існувало політичне утворення з центром у м. Бакота (донедавна – однойменне село в Кам'янець-Подільському районі, знесене при створенні Дністровського водосховища), яке служило буферною зоною між Золотою Ордою та Галицько-Волинською державою.
У другій половині XIV ст. спочатку Волинь, а пізніше й Поділля (1362 р.) потрапили під владу Литви і були в ній до середини XV ст. автономними князівствами. В 1430-1434 рр. Західне Поділля відійшло до Польщі (утворено Подільське воєводство з центром у Кам'янці), а після Люблінської унії 1569 р. до неї перейшло й Волинське воєводство.
Культура Ирана, как и сам Иран, насчитывает около двух с половиной тысяч лет и берёт своё начало с эпохи зороастризма. Современная существующая в Иране культура есть сложный синтез доисламских и исламских норм, явлений, представлений, образов.
Нишапур, праздник Новруз, иранская семья в традиционной одежде.
Долгое время иранская культура была господствующей культурой Ближнего Востока и Средней Азии, а персидский язык был языком интеллигенции, элиты этих регионов на протяжении большей части второго тысячелетия нашей эры.
Во время эпохи Сасанидов иранская культура оказывала значительное влияние на Китай, Индию и Римскую империю, доходя до Западной Европы и Африки. Это влияние играло значительную роль в формировании как азиатского, так и европейского средневекового искусства. Многие важные пласты из того, что затем стало известно как исламское знание: филология, литература, юриспруденция, философия, медицина, архитектура и естественные науки были основаны на разного рода началах и практиках, взятых из Сасанидского Ирана.
