1. Чому набір висотних поясів неоднаковий на західних і східних схилах Кордильєр? 2. Чим тундра відрізняється від тайги і що спільного в цих природних зонах?
3. Помірний пояс найбагатший на природні зони. Назвіть їх, скориставшись картою.

Здравствуйте!

ОТВЕТ: 5 океанов, один из них находится под вопросом.

На Земле есть следующие океаны:

-Тихий. Как не странно, самый буйный океан. Вообще, он взял все рекорды себе: самый глубокий (как и средняя глубина, так и максимальная), самый большой по площади, самый теплый и т.д.)

-Атлантический. Связывает Европу с Америкой. Самый соленый океан.

-Индийский. Находится не только в Индии ;-)

-Северный Ледовитый океан. Несложно догадаться, что он самый холодный.

-Южный океан. Я его выделил отдельно, потому что он не до конца признан. О его существовании ходят много споров. В 2000 г. Международная гидрографическая организация приняла решение о включении Южного океана в общий список, но этот документ в юридическую силу так и не вступил. В действующем определении океанов от 1953 года Южного океана нет, однако его включают в атласы, выпущенные Роскартографией.

Я погоджуюся з думкою, що життя кожної людини цінне вже само по собі. Життя — це без­цінний дар, яким людина повинна дорожити навіть тоді, коли в ньому більше смутку, ніж радощів. Варто жити, щоб на землі залишити після себе слід глибокий, помітний. Так, життя Т. Шевченка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, П. Грабовського, В. Симоненка, В. Стуса було несправедливо коротке. Але, можливо, наперекір цьому всім здійсненим у своєму житті вони настільки зуміли збільшити його цінність, що стали безсмертними, адже дні свідомого життя переплавлені в золоті рядки їхніх невмирущих творів.

Заповнюючи своє життя самовідданою працею, присвячуючи його іншим людям, людина сама значно підвищує цінність власного життя. Вибір сенсу життя, на мою думку, залежить від умов конкретного суспільства, задатків, нахилів та здібностей конкретної людини. І те, що одній людині здається безглуздим і марним, для іншої є безцінним.

Зазирнімо, наприклад, на сторінки новел Василя Стефаника. Івана Дідуха (новела «Камінний хрест»), виявляється, тримає в цьому житті зв’язок з рідною землею, який і увічнив він, поставив­ши на піщаному горбі камінний хрест. Цінують односельці Івана, адже він зберіг у серці тепло до них, намагаючись жити по совісті.

Особисте горе ніби відділило зовні від людей Максима, героя новели «Сини». Але немає в його серці зла. По-своєму він розуміє цінність і сенс життя тепер, коли він старий і самотній: головне — то саме життя.

Отже, справді, головне в житті — це саме життя, найвища цінність на землі. І сенс його в то­му, щоб жити й здійснювати своє призначення навіть тоді, коли це надзвичайно важко.