сижу на уроке не могу решить Практическая работа

ответ:

лісостепова зона простяглася від прикарпаття до середньоросійської височини. північна межа (із поліссям) проходить поблизу львова, шепетівки, житомира, києва, ніжина, глухова, а південна - по лінії ананьїв - знам'янка - олександрія - красноград - -куп'янськ.

рельєф лісостепу різноманітний. на правобережжі зона займає волино-подільську і придніпровську височини, на лівобережжі - частину придніпровської низовини і відроги середньоросійської височини.

степова зона займає близько 40% території україни. на півночі степ межує з лісостепом по лінії ананьїв - знам'янка - олександрія - красноград - - куп'янськ. степ охоплює причорноморську низовину, південні частини придніпровської височини та придніпровської низовини, донецьку і приазовську височини, а також рівнини криму.

у порівнянні з іншими зонами україни степ одержує найбільшу кількість сонячного тепла, але найменшу кількість осадків. із заходу на схід температури січня змінюються від -2 до -9°с, температури липня - від +20 до +24°с. річна сума опадів зменшується з північного заходу на південний схід - від 450 до 300 мм. це є причиною маловодності степових річок.

Вплив господарської діяльності людини на природні умови і природні ресурси
Під впливом господарської діяльності людини відбуваються зміни природних компонентів ландшафтів. Під час будівництва міст, доріг, гребель на річках, видобування корисних копалин порушується рельєф. Неправильний обробіток ґрунтів призводить до їх водної і вітрової ерозії, площинного змиву. Розорювання степів, луків, зведення лісів, осушення боліт позначаються на видовому складі рослинності, а отже, і тваринного світу: природні угруповання рослин витісняються культурними (поля, сади, виноградники), збіднюється видовий склад тварин. Зміни цих компонентів ландшафтів впливають на клімат і води.
Вплив господарського освоєння території України на її природні умови і ресурси був неоднаковим у часі і в різних природних зонах. Уже люди первісного суспільства, які займалися полюванням і збиранням дикорослих плодів і ягід, впливали на природні ландшафти. Пізніше, в неоліті (VIII— IV тисячоліття до н. е.), кількість населення зросла, воно вже не могло задовольнитися полюванням на диких тварин І збиранням рослин. Почали розвиватися землеробство і тваринництво. За трипільської культури (IV—II тисячоліття до
н. е.) землеробський вплив поширюється у лісостеповій зоні, де розвивалось орне землеробство, а також в зоні мішаних лісів, де переважало підсічне землеробство. Підсічне землеробство зберігалося тут да кінця XIX ст. Воно призвело до зведення лісів на великій частині території Українського Полісся. На зменшення лісистості на Поліссі і в Лісостепу мав вплив також розвиток промислів в XVII—XIX ст. (виплавляння металу з болотяних руд, виробництво скла, поташу).
До кінця XVIII ст. були в основному розорані лучні степи лісостепової зони і почалося землеробське освоєння степових ландшафтів України. Воно супроводжувалось зведенням природної степової рослинності, що призвело до зменшення зволоженості ґрунтів та висихання степів, і тому з другої половини XIX ст. в степовій зоні України гаються посухи, пилові бурі, вітрова ерозія та ін. Освоєння земель з крутими схилами, неправильна оранка сприяли утворенню ярів, висиханню малих річок, замуленню озер, зниженню рівня ґрунтових вод.