ответ:Взявши до уваги досвід у сфері аквакультури найбільш
розвинених європейських та азійських держав сьогодні Україна
формує нові засади розвитку вітчизняної аквакультури. Суть її
полягає у запровадженні ефективних ринкових механізмів
виробництва, збільшенні сектору малого та середнього приватного
підприємництва (в тому числі рибницьких господарств сімейного
типу), застосування новітніх ефективних ресурсоощадних технологій
вирощування живої риби та інших гідробіонтів.
Ймовірно за таких обставин сегмент великих повносистемних
рибницьких господарств, які працюють за принципом «від ікринки до
товарної риби» буде скорочуватися, водночас сегмент малого та
середнього виробника, який спеціалізується лише на товарному
вирощуванні (від зарибка до риби товарної ваги) збільшуватиметься;
відбуватиметься також фрагментація виробництва в залежності від
зовнішніх умов території, потреб ринку, асортименту продукції та
цінової політики.
Посібник «Сучасна аквакультура: від теорії до практики»
підготовлений саме для до у створенні малого та середнього
бізнесу у сфері аквакультури. Очевидно, що майбутнє української
аквакультури визначатиметься запровадженням нових ринкових
відносин між суб’єктами рибогосподарської діяльності, ефективними
технологіями та конкурентною продукцією.
В посібнику викладені основи ведення бізнесу як на ставкових
рибницьких господарствах, так із застосуванням
високотехнологічних рециркуляційних систем, садкових та
басейнових комплексів. Створення сучасних контрольованих
комплексів для риборозведення з можливістю створювати умови для
існування це нова філософія в риборозведенні, що має значний
потенціал.
На думку авторів посібника, запровадження новітніх
високотехнологічних форм аквакультури з поєднанням з гнучкою та
ефективною формою господарювання - запорука успіху сучасної
аквакультури.
В посібнику зустрічаються терміни «аквабізнес», «рибна
ферма», «аквафермер». Ці терміни нові для української
Объяснение:
