Водные дороги
и перекрёстки

Конспект

Сносимый с гор обломочный материал заполнял предгорные прогибы и скоплялся в глубоководных бассейнах андийской геосинклинали. горная система анд является лишьее восточным краевым поднятием, компенсируя которое в третичное время начались разломы и погружение западного крыла, представляющего собой современную геосинклиналь в стадии активного тектогенеза. почти на 5000 км протягивается вдоль западного побережья южной америки атакамский, или перуанский желоб с глубинами до 7973 м (впадина ричарде), к которому, как и к прилегающим западным , эпицентры сильнейших землетрясений (последнее было в чили в мае—июне 1960 г. ). вулканизм, поднятия и разрушение продолжались в андах и в четвертичное время. поверхности выравнивания, образовавшиеся в межоро-генические периоды, превращались во время поднятий и расколов в характерные для анд системы ступеней. последнее поднятие было до 1000 м и к усиленному врезанию рек, поэтому для многих районов анд, особенно в перу, типично сочетание дряхлых сглаженных плоскогорий и глубочайших юных каньонов. следствием новейших вертикальных движений являются и серии террас (до 600 м над у. м. ) на тихоокеанском побережье. последние поднятия анд, вознесшие их на современную высоту., повлекли существенные изменения во всем природном комплексе материка. восточные склоны анд стали перехватывать большое количество влаги с атлантики, а запад, напротив, оказался от нее изолированным, и там образовался грандиозный пустынный пояс. по высокогорьям далеко на север, к экватору, смогла проникнуть антарктическая флора, но обмен растительностью западных и восточных склонов стал крайне затруднен. наконец, значительная высота способствовала развитию четвертичного оледенения даже в низких широтах, патагонские же анды перекрывались полностью. андийское горообразование отразилось и на патагонской платформе. она была разбита трещинами, по которым изливались базальты, и разломами, по линиям которых происходили вертикальные перемещения отдельных глыб; на северной и южной окраинах погружались крае вые прогибы по рио-негро—неукану и в районе магелланова пролива. ярко сбросово-глыбовая тектоника, сопровождавшаяся излияниями лав, проявилась и в соседней области прекордильер и пампинских сьерр. в области бразильского щита альпийские движения к резкому поднятию его восточной части, расколам внешнего края и частичному его погружению в воды атлантики. вертикальные движения происходили и в районе гвианского щита (поднятие в центре, сбросы на юге, прогибы эссекибо и верхней ориноко и т. п. ), и даже в восточной амазонии, дно которой представляет собой систему горстов и грабенов.поднятия усилили денудацию и эрозию, увлажнение наветренных склонов; интенсивнее стало протекать в этих районах формирование коры выветривания, создались благоприятные условия для произрастания влажнотропических лесов. в четвертичное время также происходили неоднократные поднятия антеклиз, сопровождавшиеся усилением процессов денудации и образованием поверхностей выравнивания, и прогибы синеклиз. оси прогибов в случае выхода к океану отмечаются ингрессионными низменными берегами с эстуарными устьями рек, как у ла-платы (отрицательные движения до 0,2—2,2 мм в год), амазонки или эссекибо.   следует учесть, что значительные территории в южной америке покрыты густыми лесами, многие глубинные районы трудно доступны, поэтому геологически изучены слабо. кроме того, разведка новых месторождений нередко тормозится иностранными монополиями. закономерности распределения полезных ископаемых намечаются лишь в общих чертах. основные геоструктурные элементы южной америки являются в тоже время и основными поясами: антеклизы южно-американской платформы, осадочные структуры краевых зон антеклиз — и синеклиз, краевые и межгорные прогибы андийской системы и центральные части андийской геосинклинальной области. к первому поясу — антеклизам южно-американской платформы важнейшие рудные ископаемые востока материка. в нем выделяется прежде всего метаморфическая генетическая группа, к которой относятся крупнейшие месторождения железных руд — итабиритов с содержанием железа до 70%. они в рифейской серии «минас» из кристаллических сланцев, кварцитов и т. п. серия «минас» распространена в бразилии, преимущественно в южной части серры-ду-эспиньясу (штат минас-жераис), и на северном склоне гвианского нагорья, в венесуэле. запасы железной руды этих двух стран составляют более 15% запасов железной руды всего капиталистического мира. аналогичный генезис имеют и многочисленные на обоих нагорьях месторождения золота. кора выветривания этих районов также содержит значительный процент железа (до 55%) и золота. добыча золота в гвианах ведется почти исключительно в экзогенных месторождениях (из аллювиальных и элювиальных россыпей).

Объяснение:

Транспортна система — це система взаємопов’язаних складових (людей, які задіяні в транспортному процесі; інфраструктури; транспортних засобів тощо), яка призначена для транспортування будь-кого (будь-чого).

Світова транспортна система

Транспорт – це одна з найважливіших складових виробничої інфраструктури України. Його ефективне функціонування є необхідною умовою стабілізації, піднесення структурних перетворень економіки, розвитку зовнішньоекономічних сфер діяльності, підвищення життєвого рівня населення, забезпечення національної безпеки країни.

Транспорт належить до сфери матеріального виробництва, є його четвертою галуззю (після видобувної, обробної промисловості та сільського господарства) і продовжує виробничий процес, доставляючи продукти від місця виробництва до місця споживання. Продукцією транспорту є сам процес переміщення, який здійснюється за до транспортних засобів як у сфері виробництва, так і у сфері обігу.

Він впливає на розвиток господарства і як споживач металу, енергії, деревини, гуми, інших продуктів. На нього припадає значна частина основних виробничих фондів та промислово-виробничого персоналу.

Специфіка транспорту, як галузі господарства, полягає в тому, що він сам не виробляє продукцію, а бере учать у її створенні, забезпечує виробництво сировиною, матеріалами, обладнанням і перевозить готові вироби споживачу. Транспортні витрати включаються до собівартості продукції.

Транспорт є важливою складовою частиною ринкової інфраструктури, бо створює умови для формування загальнодержавного й місцевих ринків. Значення транспорту для будь-якої країни, що займає велику територію, дуже велике. Він відіграє в державі важливу економічну та оборонну роль.

Економічна роль транспорту проявляється, перш за все, в тому, що він є органічною ланкою кожного виробництва, виконує неперервну і масову постановку всіх видів сировини, палива і продукції з пунктів виробництва до споживача, а також здійснює розподіл праці, спеціалізацію й кооперацію виробництва. Без транспорту неможливо раціонально розмістити виробництво,

освоїти нові території і природні багатства. Транспорт – важливий фактор економічної інтеграції країн і розвитку міжнародної торгівлі.

Соціально-політичні функції транспорту виявляються в його здатності здійснювати обмін матеріальними й духовними цінностями між районами, містами, територіями і цим сприяє їх об'єднанню в єдину державу. Транспорт забезпечує вантажні, побутові і туристичні поїздки, а також медичне обслуговування людей, полегшує фізичну працю.

Різноманітне і важливе культурне значення транспорту, перш за все, полягає в тому, що він забезпечує спілкування між континентами, країнами, містами й людьми, та сприяє задоволенню їх естетичних потреб і культурному обміну.

Оборонна роль транспорту виділялася й підкреслювалась завжди. У всі часи він розглядався як один із важливих факторів забезпечення обороноздатності держави. Його функціями є перекидання військ і озброєнь, забезпечення об'єктів тилу і військового виробництва. Він є також важливою частиною багатьох видів військової зброї.Історія розвитку транспорту невіддільна від історії людського суспільства. Причиною цього є те, що без переміщення знарядь та предметів праці й самої людини неможливі ні виробництво споживання, ні яка-небудь інша цілеспрямована діяльність.

Транспорт виник у глибоку давнину. При первіснообщинному устрої потреби в транспорті були мінімальними. Для цього періоду характерні найпростіші транспортні засоби: в'ючні тварини, плоти, човни та ін.

Подальшого розвитку транспорт набув в рабовласницькому суспільстві, де завдяки розвитку землеробства і скотарства, відкриттю методів отримання і обробки металу, проходило збільшення продуктивності праці й одночасно її поділ. Збільшення об'єму продукції уже само по собі потребувало розвитку засобів транспорту. З виникненням приватної власності й поділом людей на класи, стали розвиватись держави, що призвело до збільшення транспортних потреб.

Розселення людей на обширних територіях, зокрема, по берегах річок і морів, будівництво міст, збір податків і данини, поширення обміну та торгівлі, завойовницькі й оборонні війни – усе це сприяло порівняно швидкого розвитку кораблебудування і водного транспорту.