Приро́дна зо́на, фізико-географічна зона — частина географічного поясу з однорідними кліматичними умовами. Вона є частиною природної країни. На рівнинних територіях зони зберігають широтне або близьке до нього простягання, тобто змінюються від екватора до полюсів (широтна зональність) і від океанів углиб континентів (довготна зональність). Мають близькі умови температур і зволоження, що визначають однорідні ґрунти, рослинність, тваринний світ і інші компоненти природного середовища. Природні зони виражені на суші і в океані, де проявляються менш чітко. Зміна природних зон у горах називається висотною поясністю.
До водного фонду України належать поверхневі води (озера, річки, струмки, штучні водойми - ставки, водосховища і канали, інші водні об’єкти); підземні води і джерела; внутрішні морські і територіальні води. Україна належить до держав з низьким рівнем водозабезпеченості: за запасами місцевих ресурсів річкового стоку на душу населення Україна посідає одне з останніх місць у Європі (на одного жителя України припадає 1,0 тис.м3, в Європі - 4,6 тис.м3). З невеликим обсягом водних ресурсів на душу населення пов’язано створення ставків, водойм, водосховищ, що спричинило зникнення малих річок, затоплення значних територій родючих земель. Так, створення на Дніпрі каскаду гідроелектростанцій і водосховищ зумовило спрямлення його русла; зменшення у 8-10 разів швидкості течії та інтенсивності процесів самоочищення і, як наслідок - знищення цінних порід риб; зменшення рівнів підземних вод; забруднення води гниючими органічними рештками стоячих вод.
