4. Нанеси основные водоёмы на контурную
карту Узбекистана.​

Якість життя в Україні залишається на низькому рівні у порівнянні з економічно розвиненими країнами Європейського союзу. Метою статті є дослідження сутності і проблем якості життя населення та пошук критеріїв і показників якості життя населення, які дозволяють органам державної і регіональної влади регулювати процеси формування і підвищення якості життя населення. Досліджено теоретичне підґрунтя поняття «якість життя», доведено доцільність його розгляду в об’єктивному, суб’єктивному, економічному, соціальному, індивідуальному, суспільному, внутрішньому та зовнішньому, аспектах. Спираючись на сутнісне тлумачення якості життя зробленно висновок, що його об’єктом є якість особистого, громадського, сімейного та трудового життя. Доведено необхідність проведення дослідження проблем якості життя населення і пошук більш надійних критеріїв і показників якості життя населення, які дозволяють органам державної влади впливати на процеси формування і підвищення якості життя населення. Проведене дослідження дозволило стверджувати, що якість життя – це комплексна характеристика задоволення матеріальних і культурних потреб людей, умов життєдіяльності, що склались, вільного розвитку окремої людини і суспільства в цілому. Ця характеристика включає показники комфорту і безпеки існування, стабільність середи існування і житла, рівня добробуту, доступність освіти і культури, ефективність сфери медичного обслуговування та ін. Для оцінки якості життя населення запропонована структура показників згрупованих в такі групи, як: фінансово-економічна; медико-екологічна; група показників матеріального добробуту і група показників духовного добробуту. Зроблено висновок, що на реалізацію стратегії підвищення якості життя мають бути націлені програми соціально-економічного розвитку України і діяльності місцевих органів влади.

Трудовое воспитание — целенаправленный, тесно связанный с обучением процесс подготовки детей и юношества к трудовой деятельности. Формирует трудолюбие, готовность и выполнять полезную обществу работу, сознание ответственности за результаты труда воспринимать интересы коллектива как личные, добросовестное и творческое отношение к решению трудовых задач. Важнейшими путями и формами трудового воспитания являются: подготовка детей и юношества к труду в семье и школе, привлечение их к непосредственному и посильному участию в общественном производстве; использование всех средств морального поощрения передовиков производства и ознакомление широких масс с их опытом; последовательное проведение принципа материальной заинтересованности в результатах труда; создание необходимых условий для роста квалификации трудящихся и участия их в организации и управлении производством; широкое развитие соревнования; использование в целях трудового воспитания средств массовой информации и устной пропаганды; решительная борьба с антиобщественным отношением к труду путём общественного и административного воздействия, критики.