Ґрунтовий покрив Землі тісно пов’язаний з
умовами та історією фізико-географічного середовища й перебуває в постійній взаємодії з літосфе-
рою, атмосферою, гідросферою, біосферою, утворюючи з ними екосистеми. Характер ґрунтового
покриву та його просторова неоднорідність об’єктивно відображають ті природні умови, під впли-
вом яких розвивався в минулому й функціонує сьогодні ґрунтотворний процес. Для розуміння генези
ґрунтів, закономірностей їхнього просторового поширення, тенденцій розвитку теорії картогра-
Объяснение:
територія Придністерського Поділля структурно розміщена в межах Волино-Подільської частини
Східноєвропейської платформи [4, с. 73].
Більшість території Придністерського Поділля покривають верхньо-плейстоценові леси загальною
потужністю до 10 м, які є материнською породою сучасних ґрунтів. Верхньоплейстоценова товща
поширена на вододілах і пологих привододільних схилах. Розпочинається лесова товща горохівським
викопним ґрунтовим комплексом. Горохівський комплекс складається з накладених один на одного
двох чорноземоподібних ґрунтів і лише подекуди трапляється в нижній частині ґрунт лісового типу.
Потужність нижнього горизонту верхньо-плейстоценових лесів становить 1–2 м, іноді більше. Морфо-
логічно це жовтуватий пісок, рідше – суглинок із червонуватим відтінком, озалізнений, гумусований,
карбонатний, часто оглеєний. Вище горохівського ґрунту залягає дубнівський викопний ґрунт, який
характеризується потужністю до 1 м. Найчастіше він складений середніми суглинками, світло-
коричневими, часто з голубуватим відтінком, інтенсивність бурого забарвлення, зазвичай, зростає до
підошви ґрунту [7, с. 33]. Дубнівський ґрунт у багатьох місцях є місцевим водоупором, впливаючи тим
самим на оглеєння чорнозему. Верхній горизонт верхньоплейстоценових лесів завершує лесову товщу
і є материнською породою сучасного ґрунту. Його потужність близько 3 м.
Відповідь:
Существует множество мнений о том, сколько рас может быть выделено внутри вида Homo sapiens. Существующие точки зрения варьируют от гипотезы двух основных расовых стволов до гипотезы 15 самостоятельных рас. Между этими крайними точками зрения лежит широкий спектр гипотез, постулирующий от 3 до 5 расовых стволов[15].
Согласно Советскому энциклопедическому словарю, существует около 30 человеческих рас (расово-антропологических типов), объединённых в три группы рас, которые именуются «большими расами». Стоит отметить, что сами расы (малые расы) делятся на субрасы, и нет единого мнения относительно принадлежности тех или иных субрас к тем или иным расам (малым расам). Кроме того, разные антропологические школы используют разные названия для одних и тех же рас
Пояснення:
