Географі́чна оболо́нка— верхня комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і складної взаємодії окремих геосфер — літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери[1].
Чітких меж географічна оболонка не має. Верхня межа її проходить на висоті 25—30 км над поверхнею Землі, нижня — під океанами на 5—10 км нижче від їхнього дна. Потужність географічної оболонки сягає 60—70 км[1]. Та частина географічної оболонки, в якій виникла й розвивається людська спільнота, називається географічним середовищем[1].
Характерна особливість географічної оболонки — наявність речовини в трьох агрегатних станах: твердому, рідкому й газоподібному. Основні види енергії, що зумовлюють розвиток географічної оболонки, надходять від Сонця (екзогенні) та пов'язані з внутрішньою будовою Землі (ендогенні).
Достоинства географического положения Европейского Севера:
-граничит с развитыми европейскими странами (Норвегия и Финляндия)
-есть выход к морям (Белое, Баренцево и Карское)
-есть незамерзающий порт
-много судоходных рек и озёр, через которые есть выход в Беломоро-Балтийский канал
-много таёжных лесов (а это хорошо развитая лесная и деревообрабатывающая промышленность)
-соседство с такими районами как Европейский Центр, Урал и Северо-Запад
-большое количество полезных ископаемых (уголь, нефть, апатиты, железная руда, алюминий, никель, медь)
Недостатки географического положения Европейского Севера:
-суровый климат
-часть территории расположена за Полярным кругом
-наличие полярной ночи
-наличие многолетней мерзлоты на севере региона.
