По́вар — человек, профессией — специальностью которого является приготовление пищи; а также должность на предприятиях питания, например, старший повар, повар-кондитер и так далее.
Повар готовит разные блюда (первые блюда, вторые блюда, десерты, холодные и горячие закуски, а также третьи блюда — напитки) по рецептам и умеет оформлять приготовленное. Он должен знать основы кулинарии, правила хранения и реализации пищевых продуктов (организует хранение продуктов в соответствии с санитарно-гигиеническими нормами) и их стоимость. Несмотря на то, что повар на предприятиях общественного питания пользуется установленными рецептами блюд, он может вносить в них изменения, в зависимости от качества сырья и контингента потребителей. Работает в помещении, в условиях повышенной температуры и влажности.
Скорее всего, слово «повар» произошло от восточнославянского «вар», означавшего кипящую воду и жар[1]. На флоте должность повара называется кок.
Профессию повара можно приобрести в специальных колледжах, среднетехнических учебных заведениях и профессиональных технических училищах.
ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ. Підприємства чорної металургії утворюють металургійні райони. Ще в минулому столітті у світі сформувалося кілька таких районів, що орієнтувалися на сировинну базу, тобто були розміщені поблизу родовищ залізної руди чи в межах залізорудних басейнів: Лотарингія — у Франції, Приозер’я — у США, Урал — у Росії, Кривий Ріг — в Україні, райони на північному сході Китаю й у Південній Африці. Металургійне паливо (кокс) там виробляли з привізного вугілля або завозили з інших територій. Сьогодні сировинна орієнтація розміщення металургійних підприємств переважає в країнах, що розвиваються, та які освоюють потужні басейни залізної руди — у Бразилії, Індії, Венесуелі. Інший варіант розміщення металургійних районів — у кам’яновугільних басейнах, багатих на коксівне вугілля, куди доставляють сировину (залізну руду): Пенсильванія — у США, Мідленд — у Великій Британії, Рур — у Німеччині, Верхня Сілезія — у Польщі, Донбас — в Україні, Кузбас — у Росії.
Згодом для розвинених країн стало властивим розміщення металургійних підприємств на морських узбережжях — у портах, куди надходять привізні сировина і паливо. Потужні металургійні центри з’явилися у морських портах Італії, Франції, Великої Британії, північного сходу США, Японії, Китаю та нових індустріальних країн — Республіки Корея і Тайваню.