ответ:Дніпро — типова рівнинна річка з повільною й спокійною течією. Має звивисте річище, утворює рукави, багато перекатів, островів, проток, мілин. Ширина долини річки — до 18 км. Ширина заплави — до 12 км. Площа дельти — 350 км². Живлення змішане: снігове, дощове й підземне. Близько 80 % річного стоку Дніпра формується у верхній частині басейну, де випадає багато опадів, а випаровування мале[1]. Водний режим річки визначається добре вираженою весняною повінню, низькою літньою меженню з періодичними літніми паводками, регулярним осіннім підняттям рівня води та зимовою меженню[1].
Назва Дніпро є скіфською за походженням. Скіфське Данапр перекладається як «глибока річка» (дан — річка + апр — глибокий)[7].
Найдавніші письмові відомості про Дніпро залишив грецький історик і географ Геродот у четвертій книзі своєї історії, що називається «Мельпомена»:[1] Борисфен — так він називав Дніпро. Перші вітчизняні відомості про Дніпро є в літописах Київської Русі — «Повість врем'яних літ» й у великому поетичному творі «Слово о полку Ігоревім»[1].
Нині водою річки користується 70 % населення України (майже 35 мільйонів осіб), також на нього припадає половина всіх річкових шляхів країни й основна частина (близько 60 %) річкових перевезень вантажів і пасажирів[1].
Історія України-Русі пов'язана з Дніпром. Його басейн є центральним місцем етногенезу й націогенезу українців. Київ — столиця України, завдяки Дніпру лежить на перетині торгових шляхів між Сходом і Заходом, Північчю й Півднем.
Объяснение:
Территория Узбекистана неоднородна по физико-географическим условиям. Если северо-западная и западная части нашей республики заняты преимущественно равнинами, то восточная и юго-восточная части, напротив, состоят из гор и межгорных долин (котловин).
Равнинная и горная части нашей республики различаются не только своим рельефом и геологическим строением, но и многими другими физико-географическими особенностями. В горах сильно развиты процессы денудации и эрозии пород, продукты которых переносятся и накапливаются на равнинах. Равнинные территории, которые в далеком геологическом были скрыты морем, покрыты мощными толщами осадочных отложений. Горная часть нашей страны сложена, большей частью, палеозойскими и мезозойскими породами и поднялась в герцинскую и альпийскую складчатости. Климат равнин Узбекистана более засушливый, летом очень жаркий, тогда как в горах и предгорьях несколько прохладнее и больше выпадает осадков. В результате, равнины и горы республики существенно различаются своим почвенным покровом, растительным и животным миром. С учетом всего этого, территория Узбекистана может быть подразделена на две большие части: равнинную и предгорно-горную.
Равнинная часть нашей страны охватывает ее северо-западные и западные районы. Занимая самые невысокие отметки, в среднем 100-250 м над уровнем моря, равнинная часть Узбекистана отличается засушливым климатом. Здесь господствует природная зона пустынь с характерными почвами, растительным и животным миром, при к пустынному климату.
Предгорно-горная часть республики включает предгорья, адыры, горы и межгорные котловины, расположенные на востоке и юго-востоке. В предгорно-горных районах компоненты природы (геологическое строение, рельеф, климат, воды, почвенно-растительный покров, животный мир) изменяются с высотой, в чем проявляется закономерность высотной поясности.
Как равнинная, так и предгорно-горная части Узбекистана подразделяются на крупные природно-территориальные комплексы, различающиеся природными условиями физико-географические округа.
Деление территории Узбекистана на физико-географические округа не только важно для научного познания территориальных различий в природных условиях, но имеет также практическое значение. Так, рациональное использование природных ресурсов, их охрана, развитие отраслей экономики, прежде всего, требует знания особенностей местных природных условий каждого округа республики.
