Скопления нефти, газа и других нафтидов распределены по земному шару неравномерно. В обширных районах Азии, Австралии и Африки, например, до сих пор не обнаружено промышленных залежей нефти и газа или количество и запасы открытых залежей незачительны. Кажущаяся бедность этих районов нефтью и газом может быть обусловлена только недостаточным количеством буровых и исследовательских работ. В то же время другие районы этих материков обладают промышленной нефтегазоносностью, и поскольку в разрезе непродуктивных районов имеются мощные неразведанные толщи, их также можно рассматривать как перспективные объекты с благоприятными для нефтегазонакопления условиями. С другой стороны, некоторые крупные районы исключительно богаты нефтью и газом. Два выдающихся в этом отношении региона, которые даже назывались «нефтяной осью» или «нефтяными полюсами», поскольку они находятся на противоположных сторонах земного шара, ‑ это регион Среднего Востока и регион Мексиканского залива ‑ Карибского моря. Регион Мексиканского залива ‑ Карибского моря включает провинцию Галф-Кост в США, а также провинции Мексики, Колумбии, Венесуэлы и Тринидада. Нефтяной полюс Среднего Востока охватывает провинции Ирана, Ирака, Кувейта, Саудовской Аравии и провинцию Закавказья ‑ Апшеронского полуострова в Азербаджане. В этих двух регионах сосредоточены две трети выявленных на земном шаре нефтяных ресурсов, и можно надеяться, что будущие открытия здесь еще увеличат это соотношение.
Машинобудування – найважливіше із сучасних виробництв матеріальної сфери, значення якого неухильно зростає під впливом науково-технічного прогресу. Сьогодні неможливо уявити життя людини без машин: ані на виробництві, ані у сфері послуг, ані у побуті. Створюючи знаряддя праці, машинобудування саме істотно впливає на темпи й напрями науково-технічного прогресу в інших галузях господарства, зростання продуктивності праці та ефективність виробництва.
Машинобудування як промислове виробництво виникло в ході промислових переворотів в країнах Європи у ХVІІІ ст. Тоді поняття «машина» (від лат. machen – пристрій) означало технічний засіб, робота якого ґрунтується на використанні механічного руху з метою виконання певної роботи або одержання енергії. Перші машини були дуже металомісткими. Їх основним призначенням було замінити важку фізичну працю людини.
Становлення і розвиток машинобудування тривало протягом кількох століть. У конструювання нових машин увесь час впроваджувалися все нові й нові відкриття фізики. Загальносвітовою тенденцією стало постійне ускладнення машин та розширення їх асортименту. Із часом машини почали робити все меншими за габаритами, тобто відбулася їх мініатюризація. Металомісткість зменшилася, водночас зросла праце- та наукомісткість виробництва. Набули розвитку такі новітні виробництва, як електроніка, робототехніка, біомеханіка, моделювання біологічних систем. Сучасні «некласичні» машини вже здатні замінити людину під час виконання інтелектуальної роботи: моделювати будь-які процеси з використанням програмових продуктів, застосовувати комп’ютеризовані системи автоматизованого проектування та системи безперервного управління виробничим циклом. Нині машини слідкують за екологічним станом навколишнього середовища, роботою систем опалювання, рухом транспорту, керують виробництвом без участі людини. Новітні машини є в медицині, військовій справі, навчанні, повсякденному житті. Комп’ютери, телевізори, мобільні телефони, радіоприймачі, електронні годинники, електролампи, побутові прилади, роботи, лазерні верстати – усе це машини.
Отже, машинобудування – система виробництв важкої промисловості, що складається з проектування, виробництва та експлуатації різноманітних машин та устаткуван
