Заходи що до усунення негативних наслідків господарської діяльності людини ІВ ЗАРАЗ

Самые высокие и сильные приливные волны возникают в мелких и узких заливах или устьях рек, впадающих в моря и океаны. Приливная волна Индийского океана катится против течения Г анга на расстояние 250 км от его устья. Приливная волна Атлантического океана распространяется на 900 км вверх по Амазонке. В закрытых морях, например Черном или Средиземном, возникают малые приливные волны высотой 50-70 см. Максимально возможная мощность в одном цикле прилив — отлив, т. е. от одного прилива до другого, выражается следующим соотношением:(это можно не читать но интересно)
Здесь: р — плотность воды, g — ускорение силы тяжести, S — площадь приливного бассейна, R -разность уровней воды при приливе и при отливе. Как видно из приведенного соотношения, для использования приливной энергии наиболее подходящими являются такие места на морском побережье, где приливы имеют большую амплитуду, а контур и рельеф берега позволяют устроить большие замкнутые приливные бассейны. Или другими словами построить приливную гидроэлектростанцию. Приливная электростанция — гидроэлектростанция, использующая энергию приливов. Теоретическая мощность приливных электростанций в таких местах составляет 2-20 МВт.

ответ: в історичних джерелах назва «росія» з'явилась у 15 столітті, але до кінця 17 століття вживались тільки назви «русія»[1], «руська земля», «москва», «московське князівство», «велике московське князівство», «московія», «московщина». як політичний термін, назва «росія» офіційно була усталена з прийняттям у 1721 р. петром i титулу імператора «всеросійського». народ, який започаткував і визначав історію російської держави — росіяни, сформувався у північно-східній частині східної європи, в басейні річки ока та її приток. більшість топонімів річок росії мають угро-фінське походження, на берегах яких переважно мешкали фіно-угорські племена (весь, чудь, меря, мокша, мурома та і згодом з'явились колонізатори з слов'янських земель в'ятичі, ільменські слов'яни, кривичі, частково сіверяни та радимичі.

сучасні московські історики стверджують, що утворення «рос. российского государства» завершилося на кінець xv — початок xvi століття[2].