Озеро Байкал :
Химический состав:
Общая минерализация воды в Байкале составляет около 120 мг/л. Вода в Байкале относится к слабоминерализованным мягким водам. И в среднем на долю гидрокарбонатов кальция приходится до 84%, а хлоридов и сульфатов - 7%, щелочных металлов - 9%. Химический состав воды значительно однороден из-за интенсивного перемешивания.
Источники питания:
Источников питания у него довольно много, основными являются конечно же реки и ручьи, которые впадают в озеро. Таких притоков насчитывается более 500.
Особенности водно режима:
В озеро Байкал впадает довольно таки много рек, но вытекает только одна - это Ангара.
Хозяйственное значение озера:
Байкал является большим резервуаром пресной воды .
Удобным путём транспортных сообщений.
Также наличие минеральных и термальных источников .
Около озера есть достаточно большие залежи нефти, которые активно разрабатываются.
На островах вырастает большое количество редких деревьев ,
поэтому там очень чистый и полезный воздух.
Есть рыбный промысел, но промышленное значение имеют такие рыбы как: - осетр, омуль, сиг, хариус, налим, ленок, окунь .
Объяснение:
ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ. Підприємства чорної металургії утворюють металургійні райони. Ще в минулому столітті у світі сформувалося кілька таких районів, що орієнтувалися на сировинну базу, тобто були розміщені поблизу родовищ залізної руди чи в межах залізорудних басейнів: Лотарингія — у Франції, Приозер’я — у США, Урал — у Росії, Кривий Ріг — в Україні, райони на північному сході Китаю й у Південній Африці. Металургійне паливо (кокс) там виробляли з привізного вугілля або завозили з інших територій. Сьогодні сировинна орієнтація розміщення металургійних підприємств переважає в країнах, що розвиваються, та які освоюють потужні басейни залізної руди — у Бразилії, Індії, Венесуелі. Інший варіант розміщення металургійних районів — у кам’яновугільних басейнах, багатих на коксівне вугілля, куди доставляють сировину (залізну руду): Пенсильванія — у США, Мідленд — у Великій Британії, Рур — у Німеччині, Верхня Сілезія — у Польщі, Донбас — в Україні, Кузбас — у Росії.
Згодом для розвинених країн стало властивим розміщення металургійних підприємств на морських узбережжях — у портах, куди надходять привізні сировина і паливо. Потужні металургійні центри з’явилися у морських портах Італії, Франції, Великої Британії, північного сходу США, Японії, Китаю та нових індустріальних країн — Республіки Корея і Тайваню.
