Які види діяльності включає індустрія туризму

Дуже багато опадів буває на узбережжі Гвінейської затоки, особливо на західних схилах гори Камерун, де їх кількість досягає 10 000 мм на рік. Це найвологіше місце в Африці. Вологу приносять вітри з Атлантики, бо тут набагато нижчий тиск, ніж над океаном.

В Африці пустелі є не тільки у внутрішній частині материка, а й на узбережжях. Ви вже знаєте, що основною причиною їх утворення є високий атмосферний тиск, а холодні течії Атлантичного океану знижують температуру повітря на прибережній території і не сприяють утворенню опадів. Теплі ж течії, навпаки, зумовлюють формування опадів.

Кліматичні пояси й типи клімату. Оскільки екватор перетинає Африку майже посередині, кліматичні пояси (окрім екваторіального) представлені на її території двічі: на північ і на південь від екватора (мал. 18).

Екваторіальний кліматичний пояс охоплює узбережжя Гвінейської затоки й улоговину річки Конго. Його ще називають поясом «вічного літа». Тут постійно висока температура повітря (+24 °С) і вологість. Зранку стоїть сонячна погода. Удень нагріте й насичене вологою повітря піднімається вгору. Утворюються потужні дощові хмари. Опівдні починається злива з грозою. На щастя, ці зливи тривають недовго й до вечора знову встановлюється сонячна погода. І так щодня, із року в рік.

- Назвіть холодні течії, які сприяють формуванню берегових пустель на різних узбережжях Африки.



Мал. 18. Кліматичні пояси й області Африки

Упродовж року випадає понад 2000 мм опадів. Така погода зумовлена пануванням теплих і вологих екваторіальних повітряних мас.

По обидва боки від екваторіального поясу, приблизно до 15-20° пн. та пд. ш., розташовані субекваторіальні пояси. Тут упродовж року також тримається висока температура з незначним коливанням. У році буває два сезони — сухий узимку та вологий улітку. Наприклад, у Північній півкулі дощі йдуть тоді, коли сонце перебуває в зеніті над Північним тропіком (улітку). За півроку випадає понад 1000 мм опадів. У цей час над Південним тропіком — сухий сезон. Через півроку із зміною положення сонця змінюються сезони: над Південним тропіком — дощі, над Північним — сухо. Існування сухого й вологого сезонів пояснюється пануванням двох повітряних мас: узимку — сухих тропічних, улітку - вологих екваторіальних. Чим ближче до тропіків, тим менша кількість опадів і тим більша тривалість сухого сезону.

Тропічні пояси в Африці відповідають тропічним широтам обох півкуль. Протягом року тут панують сухі тропічні повітряні маси. Літо дуже жарке, небо майже завжди безхмарне. Повітря нагрівається до +30 ... +40 °С. Уночі земна поверхня швидко охолоджується через відсутність хмар і температура повітря може знижуватися до +5 ... +10 °С (тобто тут велика добова амплітуда коливання температур). Удень важко дихати розпеченим сухим повітрям, тож усе живе навколо ніби завмирає.

Північний тропічний пояс значно сухіший, ніж Південний пояс, через його більшу протяжність із заходу на схід і сусідство з Євразією.

У межах тропічного кліматичного поясу виокремлюють кліматичні області. На півночі й південному заході материка клімат пустельний континентальний, тобто дуже посушливий, зі значною річною амплітудою коливання температури повітря. На вузькій смузі узбережжя, до Драконових гір на південному сході, формується тропічний вологий (морський) клімат.

Через вплив південно-східного пасату дощі тут ідуть рівномірно протягом року, а річне коливання температури повітря пом’якшується океаном.

Крайні південь і північ Африки знаходяться в субтропічних кліматичних поясах. Улітку під час панування тропічних повітряних мас тут стоїть жарка й суха погода. Повітря прогрівається до +24... +28 °С. Узимку з надходженням помірних повітряних мас температура знижується до +8 ... +12 °С й починаються дощі (350-500 мм на рік). Такий тип клімату називають середземноморським. Він характерний для північної частини Африки та крайнього південного заходу. На південному сході материка в субтропіках існує кліматична область з рівномірним зволоженням (морська). Рівномірне зволоження протягом року зумовлене впливом на цю територію південно-східного пасату.

В старых морских повестях часто рассказывается о записке, найденной в бутылке, выловленной из океана. Такую бутылку, брошенную посередине океана, с вложенной в неё запиской могло прибить течением к берегу, и тогда она сообщала о бедствии, постигшем мореплавателей. В старые времена это был почти единственный осуществить связь потерпевших кораблекрушение с каким-либо кораблём или далёким берегом.Течения действительно совершают далёкие странствования: они пересекают океаны и моря (см.  2). К берегам Англии и Норвегии течения заносят тропические деревья. Громадные сибирские кедры, унесённые половодьем, оказываются на Новой Земле, на Шпицбергене и даже в Гренландии. Буйки от немецких мин, поставленные в 1914 году в европейских водах, находили на берегах Новой Земли.Для Европы особое значение имеет течение, называемое Гольфстримом. Это течение идёт от берегов Америки — из Мексиканского залива — и с большою скоростью направляется к берегам Европы. «Гольфстрим» означает «течение из залива» (по-английски «гальф» означает «морской залив», а «стоим» — «течение»).Ещё более значительные течения имеются в Тихом океане.Что вызывает эти огромные перемещения вод? Главных причин две — ветер и разность плотностей воды в разных районах океана.Вот как, например, образуется течение Гольфстрим. В экваториальной области дуют постоянные ветры с востока на запад. В Атлантическом океане они гонят Боду в Мексиканский залив. Постепенно вода, прибывая в этом заливе, ищет выход и вытекает мощным течением через Флоридский пролив в северную половину Атлантического океана. 90 миллиардов тонн воды в час выливается Гольфстримом из Мексиканского залива! Поток имеет глубину в 800 метров. Скорость течения во Флоридском проливе достигает 8 километров в час.Благодаря вращению Земли создаются особые силы, отклоняющие поверхностные течения: в северном полушарии — вправо и в южном полушарии — влево. Благодаря этому Гольфстрим и порождённое им Северо-Атлантическое течение, постепенно поворачиваясь, пересекают северную часть Атлантического океана и устремляются, прижимаясь к берегам Европы, на северо-восток.Северо-Атлантическое течение, идущее к берегам Европы, отепляет и увлажняет климат западной и северозападной Европы. Вот почему на юге Норвегии растёт виноград, а Мурманский порт не замерзает.Подобные течения существуют и в других океанах. Так, в Тихом океане мощное Экваториальное течение вызывает идущее на север и затем на северо-восток течение Куро-Сиво; оно имеет огромное значение для климата и рыболовства советского Дальнего Востока.Плотность морской воды зависит от температуры и солёности воды. Холодные воды тяжелее тёплых. Поэтому охлаждённые воды на севере опускаются в глубину. Но ведь вода, благодаря своему жидкому состоянию, будет стремиться выравняться, сохранить везде одинаковый уровень. Следовательно, от экватора к полюсам должна начать поступать поверху более тёплая и лёгкая вода. На севере она будет охлаждаться и опускаться. Таким образом, благодаря разности в плотности воды создадутся два основных течения — одно тёплое (лёгкие воды) — от экватора к полюсам — в поверхностных слоях океана, другое холодное (тяжёлые воды) — от полюсов к экватору — в глубине. Вблизи экватора холодные воды начнут подниматься вверх, так как тёплые воды уходят из экваториальной области на север.Обычно образование любого течения зависит как от ветра, так и от различия в плотности воды.Расположение материков, островов и различная глубина морей и океанов приводят к тому, что различные части течений обособляются. Часто появляются местные течения, которые приобретают самостоятельный характер.Значение течений в климате, а следовательно, и в жизни многих стран огромно. Если бы, например, атлантические воды, входящие в Барендово море, отдали бы в воздух гепла больше только на 1 градус, чем они дают теперь, то климат Мурманска был бы на 10 градусов теплее!Зная изменения температуры морских течений, можно предсказывать погоду, количество льдов и другие климатические явления