Определите глубину точек с такими географическими координатами:
А)70 ˚ с. ш. 165˚ в. д.
Б) 57˚ с. ш. 20˚ в. д.
В каких океанах и морях они расположены?​

ответ:Лісостепова зона

Лісостепова зона ться на схід від широколистянолісової зони до західних відрогів Середньоруської височини. Її північна мережа звивиста, але добре ться за суцільним поширенням північнолісостепових ландшафтів, індикаторами яких служать сірі лісові ґрунти, чорноземи опідзолені, сформовані на лесових породах. У північну частину лісостепу по долинах річок, давніх улоговинах стоку проникають мішанолісові ландшафти.

Південна межа лісостепу проходить по лінії таких населених пунктів: на північ від Великої Михайлівки, Ширяєвого, через Першотравневе, на північ від Новоукраїнки, Кіровограда, через Знам'янку, Онуфрієвку, вздовж р. Ворскла на Кобеляки, Нові Санжари, на північ від Краснограда, через Балаклію, вздовж р. Оскіл до території Росії. Вона ться по лінії суцільного поширення чорноземів глибоких середньогумусних, характерних для південнолісостепових ландшафтів. У цих межах знаходяться Вінницька, Черкаська, Полтавська і Харківська області, південна частина Львівської, Волинської. Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської, більша частина Сумської, північ Одеської і Кіровоградської областей.

Це зона інтенсивного сільськогосподарського виробництва, урбанізації на базі промисловості, великих територіально-виробничих комплексів, переважного розвитку літніх видів оздоровчого і пізнавального відпочинку.

Формування і розвиток лісостепових ландшафтів зумовлені оптимальним балансом тепла і вологи, виявляються в тому, що випаровування вологи за вегетаційний період рослин майже дорівнює кількості атмосферних опадів, що випали, практично повсюдно поширені лесові відклади.

Своєрідність природи лісостепової зони — у поєднанні в її межах різних типів ландшафтів, розвинутих в однакових кліматичних умовах: 1) широколистянолісових із сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами, що утворилися на її підвищеннях, високих схилах лівих приток Дніпра; 2) власне лісостепових з чорноземами опідзоленими і реградованими, які представлені фрагментарне збереженими широколистяними лісами, що виділяються на тлі сільськогосподарських угідь; 3) лучно-степових з чорноземами типовими (глибокими, лучно-чорноземними ґрунтами, цілком перетвореними в орні угіддя). У річкових долинах поширені лучні й болотні ландшафти, які займають порівняно з попередніми меншу площу.

Лісостеповий тип ландшафту почав формуватися вже в неогені. Це було пов'язано перш за все з посиленням континентальності клімату, що зумовило зміну колишніх тропічних і субтропічних лісів саванами. Пізніше, у зв'язку з похолоданням клімату, савани (тропічний лісостеп) еволюціонували і перетворились у лісостепові ландшафти помірних широт. Сучасна їх структура визначилась в основному історією розвитку території в антропогені. Лісостепові ландшафти значно змінили свій вигляд за історичний час у процесі їх господарського використання.

Первинні ліси і лучні степи збереглися мало. Залісеність зони становить у середньому 12,5 %. Орні землі займають близько 70-80 % площі сільськогосподарських угідь, де переважають посіви озимої пшениці й цукрового буряку. Лісостепові ландшафти сформувались на повсюдно поширених лесових породах, що легко піддаються розмиву дощовими і талими водами. Тому характерною рисою лісових ландшафтів є широкий розвиток балок і ярів, особливо на підвищеннях і крутих берегах  

Объяснение:так

На территории района известны несколько десятков скифских могильников. В конце IV в. до н. н.э. на берегу Каркинитского залива возникло античное поселение Калос - Лимен (Прекрасная Гавань), которое входило в состав сельскохозяйственной хоры (сельской округи) античного Херсонеса и имело важное хозяйственное и стратегическое значение. Вокруг Калос - Лимена возникают другие укрепленные и неукрепленные античные поселения. Раскопки остатков греческих поселений в селах Барское, Биляус и у с. Владимировка свидетельствуют о высоком уровне экономики, торговли и культуры греков. Во 2 в. до н. э греческие поселения Северо - западного Крыма были захвачены скифами и частично разрушены. В средние века Тарханкут оказывается в зоне перемещения кочевых племен. В XIII в. в степном Крыму утверждаются монголо - татары. В первой половине XV в. Тарханкут входит в состав владений Крымского ханства, которое в один тысяче четыреста семьдесят - пять - тысяча четыреста семьдесят - восемь гг становится вассалом Турции.Большинство земель на западном побережье на основании тарханных (льготных) грамот была передана духовным лицам. Поэтому по западной частью полуострова утвердилось название «Тархан», то есть территория свободная от налогов. Отсюда и происходит название основанного здесь Тарханного кадылыка - судебного округа. Территория Тарханного кадылыка входила в состав Гезльовського каймаканства с центром в г. Гезлев (современная Евпатория). После присоединения Крыма к России (1783 г.) землевладельцами на Тарханкуте становятся русская знать и высокопоставленные чиновники. Самым имением Тарханкутское или Тархан - Саригольське владел тайный советник граф Попов.Имение включал около 22,5 тыс. десятин земли в селах Караджа (Оленевка), Степановка (сейчас не существует), куда были переселены 2178 душ государственных крестьян. На мысе Када - Мрун (Черный нос) был построен большой господский дом, посажен фруктовый сад (уничтожен в годы второй мировой войны). В 1824 г. земли Ак - мечети покупает генерал - губернатор Новороссийского края Воронцов, который построил здесь церковь, освященную в честь праведных Святых Захария и Елизаветы. К церковному приходу относились 5 сел с русским населением: Ярылгач, Кунан, Тарпанчи, Караджа (сейчас села Межводное, Красносельское, Окуневка, Оленевка), Тарханкутский Маяк и другие села со смешанным населением. К середине XIX в. растет приток переселенцев из густонаселенных губерний страны. Отмена крепостного создала благоприятные условия для развития хозяйства. В 1885 г. здесь работали две церковно - приходские школы - в Ак - мечети и Дорт - Сакале (Ленское).В последующие пять лет открылись три земские школы в деревнях Кунан, Караджа и Донузлав (Красноярское). Начали действовать 3 лекарственных участка. Население волости поддерживало постоянную связь с уездом (Евпаторией). В Ак - мечети находилась почтовая конная станция. В начале XIX в. быстро развивается мореплавания. Начали действовать регулярные пассажирские рейсы, связывали Одессу с городами, разрастающиеся в Крыму Ялтой Севастополем. В 1816 г. на Тарханкуте был построен маяк. В 1871 г. здесь основана метеорологическая станция. В январе 1921 г., после установления в Крыму советской власти, деление на волости было упразднено, Тарханкут был включен в состав Ак - Мечетский района, входил в состав Евпаторийского уезда. В 1924 г. Ак - Мечетский район был упразднен, все села Тарханкута вошли непосредственно в состав Евпаторийского уезда, в 1930 г. район восстановлен. В 1932 г. численность населения района составляла 15,69 тыс. человек (57,6% - русские, 33,6% - крымские татары, 5% - немцы, 2,2% - украинского). В районе насчитывалось 16 сельсоветов, 5 из них - крымскотатарские, 10 - российские и 1 - немецкий. В 1939 г. в состав района входило 112 населенных пунктов. Работали 29 школ. Во время второй мировой войны на территории района действовал партизанский отряд под командованием К.Калашникова. 14 апреля 1944 район был освобожден от немецко - фашистских захватчиков. В 1944 г. Ак - Мечетский район был переименован в Черноморский. Изменились названия поселка Ак - Мечеть на Черноморское и многих других сел района.