Климатообразующие факторы: географическое положение материка, его размеры и конфигурация, рельеф, морские течения. Благодаря географическому положению, размерам и значительной протяженности с севера на юг территория континента входит в состав всех климатических поясов, кроме экваториального. Самая широкая часть материка приходится на умеренные широты. Поэтому климат в умеренном поясе отличается разнообразием, а в центральной части пояса — континентальностью. Горные системы располагаются вдоль западного и восточного побережий материка. Это не позволяет влажному морскому воздуху с Тихого и Атлантического океанов проникать в глубь континента, и влияние этих океанов проявляется только на побережьях. Арктические массы, поступающие с Северного Ледовитого океана, проникают далеко на юг. Тропические воздушные массы, поступающие с Мексиканского залива, свободно рас по равнинам центральной части и проникают далеко на север. Это приводит к значительным различиям в температурах воздуха на севере и на юге Северной Америки и контрастам в увлажнении ее территории. Теплые течения (Гольфстрим, Северо-Тихоокеанское), повышая температуру и влажность воздуха, заметно смягчают климат побережий. Холодные — Калифорнийское и Лабрадорское — наоборот, делают его более континентальным. Зимой температуры в северной и южной частях материка сильно различаются. Самые низкие отмечаются на о. Гренландия (–70 °С) и в бассейнах рек Юкон и Маккензи (–64 °С). А южнее 40-й параллели температуры быстро растут: поднимаются выше 0 °, а на побережьях Центральной Америки достигают +20 °С. Летом температурные различия между севером и югом не так значительны: на Канадском Арктическом архипелаге +8 °С, а на побережье Мексиканского залива +24 °С. Самое жаркое лето в юго-западной части материка. В Долине Смерти температуры достигали +57 °С — рекордного показателя для Западного полушария. Сильные контрасты в температурах воздуха на материке, а также между материком и океанами возникновению у его побережий мощных воздушных потоков. В тропических широтах в Мексиканском заливе и Карибском море находится центр формирования тропических циклонов — ураганов. Ураганы, движущиеся с моря на континент, сопровождаются катастрофическими ливнями и наводнениями. Чаще всего подвергаются их «нападению» Антильские, Багамские острова и юго-восточное побережье Северной Америки.
Источник: https://geographyofrussia.com/klimat-severnoj-ameriki-2/
Головним вододілом у Південній Америці є гори Анди. Оскільки води розміщені на крайньому заході материка, більшість річок Південної Америки належать до басейну Атлантичного океану 90% територі. Лише короткі pічки стIкають з Анд у Тихнй океан. На відміну від Африки. у зв'язку з вологим кліматом материка та особливостями його рельефу, площі басейну внутршшнього стоку дуже мал (5% територп)
Найбільшою річкою Південної Америки є Амазонка. «Цариця річок», «диво природи», «загадкова, «неповторна»-як тільки не називають ї. Вона бере початок високо в Андах на заході 1, подолавши шях у 6400 км, впадає в Атлантичнй океан на сході. По дорозі до океану Амазонка приймає близько 500 приток. з них 17 протяжністю понад 1500 км. Плоша ї басейну найбільша в світі й перевищує 7 млн. км2 (як ціла Австралія!). На цій площі може вміститися 11 таких країн. як наша Україна. Водночас це найповноводніша і найдовша річка світу. Вона виносить в Океан 15%о усієi pічкової води планети. Для такої кількості води знадобилося б 130 річок таких, як наш Дншро. Вона такоже найширшою і найглибшою річкою планети. Амазонка утворюється вд злиття двох річок — Укаялі і Мараньйону. Уже в місці злитя ширнна річки досягає 2 км. На Амазонській низовині вона ділиться на безліч рукавів проток. Не кожен лоцман. навіть дуже досвідчений. може розібратнся в цьому водному мереживі. У нижній течі ширина Амазонки досягає 20 км. В п гирлі безліч островів. з яких найбілышим є Маражо. Річка така широка і глибока, що океанічні кораблі заходять вгору по нй на 1700 км.
Оскільки Амазонка більшою частиною протікає через екваторіальний кліматичний пояс, вона має дощове живлення та повноводна увесь рік. Ате лтом та зимою вона ще б1льше виходить з берегів. оскільки п живлять притоки. що беруть початок у Північній Південній півкулях. У грудні-лютому надходить багато води з приток Південної півкулі. де в цей час дошовий період, а у червні-серпні Північно1 коли там випадають дощі. Вода виходитьз берегів і розливається на 80-100 км.
