1. Опишите процесс образования почвы.
2. Почему почвы полярных районов содержат мало гумуса?
3. Какие природные условия наиболее благоприятны для формирования
плодородных почв?
4. Что является внешним признаком плодородия почвы

Штучні Супутники Землі (ІСЗ), космічні літальні апарати, виведені на орбіти довкола Землі і призначені для вирішення наукових і прикладних завдань. Запуск першого ІСЗ(штучний супутник Землі), що став першим штучним небесним тілом, створеною людиною, був здійснений в СРСР 4 жовтня 1957 і з'явився результатом досягнень в області ракетної техніки, електроніки, автоматичного управління, обчислювальної техніки небесної механіки і ін. розділів науки і техніки. За до цього ІСЗ(штучний супутник Землі) вперше була виміряна щільність верхньої атмосфери (по змінах його орбіти), досліджені особливості поширення радіосигналів в іоносфері, перевірені теоретичні розрахунки і основні технічні рішення, пов'язані з виведенням ІСЗ(штучний супутник Землі) на орбіту. 1 лютого 1958 на орбіту був виведений перший американський ІСЗ(штучний супутник Землі) «Експлорер-1», а декілька пізніше самостійні запуски ІСЗ(штучний супутник Землі) виробили і інші країни: 26 листопада 1965 — Франція (супутник «А-1»), 29 листопада 1967 — Австралія («ВРЕСАТ-1»), 11 лютого 1970 — Японія («Осумі»), 24 квітня 1970 — КНР(Китайська Народна Республіка) («Китай-1»), 28 жовтня 1971 — Великобританія («Просперо»). Деякі супутники, виготовлені в Канаді, Франції, Італії, Великобританії і ін. країнах, запускалися (з 1962) з до американських ракет-носіїв. У практиці космічних досліджень широкого поширення набула міжнародна співпраця. Так, в рамках науково-технічної співпраці соціалістичних країн запущений ряд ІСЗ(штучний супутник Землі). Перший з них — «Інтеркосмос-1» — був виведений на орбіту 14 жовтня 1969. Всього до 1973 запущено понад 1300 ІСЗ(штучний супутник Землі) різного типа, у тому числі близько 600 радянських і понад 700 американських і ін. країн включаючи пілотовані космічні кораблі-супутники і орбітальні станції з екіпажем.

Штучні Супутники Землі (ІСЗ), космічні літальні апарати, виведені на орбіти довкола Землі і призначені для вирішення наукових і прикладних завдань. Запуск першого ІСЗ(штучний супутник Землі), що став першим штучним небесним тілом, створеною людиною, був здійснений в СРСР 4 жовтня 1957 і з'явився результатом досягнень в області ракетної техніки, електроніки, автоматичного управління, обчислювальної техніки небесної механіки і ін. розділів науки і техніки. За до цього ІСЗ(штучний супутник Землі) вперше була виміряна щільність верхньої атмосфери (по змінах його орбіти), досліджені особливості поширення радіосигналів в іоносфері, перевірені теоретичні розрахунки і основні технічні рішення, пов'язані з виведенням ІСЗ(штучний супутник Землі) на орбіту. 1 лютого 1958 на орбіту був виведений перший американський ІСЗ(штучний супутник Землі) «Експлорер-1», а декілька пізніше самостійні запуски ІСЗ(штучний супутник Землі) виробили і інші країни: 26 листопада 1965 — Франція (супутник «А-1»), 29 листопада 1967 — Австралія («ВРЕСАТ-1»), 11 лютого 1970 — Японія («Осумі»), 24 квітня 1970 — КНР(Китайська Народна Республіка) («Китай-1»), 28 жовтня 1971 — Великобританія («Просперо»). Деякі супутники, виготовлені в Канаді, Франції, Італії, Великобританії і ін. країнах, запускалися (з 1962) з до американських ракет-носіїв. У практиці космічних досліджень широкого поширення набула міжнародна співпраця. Так, в рамках науково-технічної співпраці соціалістичних країн запущений ряд ІСЗ(штучний супутник Землі). Перший з них — «Інтеркосмос-1» — був виведений на орбіту 14 жовтня 1969. Всього до 1973 запущено понад 1300 ІСЗ(штучний супутник Землі) різного типа, у тому числі близько 600 радянських і понад 700 американських і ін. країн включаючи пілотовані космічні кораблі-супутники і орбітальні станції з екіпажем.