Определите о каком районе Дальнего Востока идёт речь?
(1.Чукотское нагорье, 2. Камчатка, 3.Сахалин, 4.Приморье, 5.Курильские острова).

2. Климат этой территории один из самых суровых на Дальнем Востоке.
4.Этот природный район – сочетание равнинных и горных тундр с горной арктической пустыней.
5. Для этой территории характерна активная вулканическая деятельность, которая оказывает влияние на многие черты природы. Почвы в результате извержений периодически получают дополнительные порции первичных минералов, что обеспечивает их высокое плодородие.
6. В прилегающих морских водах сохранились, исчезнувшие виды – 1,5м калан, 2-х метровый котик, на севере – олений мох, а на юге – цветущие магнолии.
7. На этой территории есть месторождения серы, медной руды. Основное занятие жителей – рыболовство.
8.Характерный для всего Дальнего Востока муссонный климат, но на этой территории выражен наиболее ярко.
.
11. Характерная особенность климата – высокая относительная влажность воздуха и частые ветры. Осадки четко распределены по сезонам года, что объясняется муссонной циркуляцией.
13. На этой территории расположено самое большое озеро на Дальнем Востоке, на высоте 69метров над уровнем моря, его длина 95км, ширина – 65км, площадь 4тыс.кв. км.
15 . Для облика края характерны многочисленные хребты, увалы и отдельно стоящие сопки. Почти все горы относятся к горной стране Сихотэ-Алинь.

Территория страны расположена в центре Европы.

Через территорию проходят пути, связывающие Западную Европу и Россию, трансконтинентальная магистраль.

Известно, что политико-географическое положение — историческая категория, она изменяется во времени.
В основе СССР РБ граничила с союзными странами, сейчас западная граница с ЕС.

Политическая и экономическая оценка государственных границ:
а) уровень экономического развития соседних стран: страны-соседи РБ имеют достаточно высокий уровень экономического развития, экономики индустриальные и постиндустриальные;
б) принадлежность страны и соседних стран к экономическим и политическим блокам: Латвия, Литва, Польша — страны ЕС; Латвия, Литва — НАТО; Украина, Россия — СНГ; также ЕврАзЭС, ОДКБ;
в) стратегическая оценка государственной границы: государственная граница проходит выгодно для социально-экономического развития страны, не имеет явных природных рубежей

Отношение к транспортным путям, рынкам сырья и продукции:
а) возможность использования морского или речного транспорта: не имеет выхода к морю, речной транспорт имеет местное значение;
б) торговые отношения с соседними странами: Беларусь имеет тесные торговые отношения с соседними странами, особенно с Россией;
в) обеспеченность страны сырьем: собственным сырьём обеспечена недостаточно, особенно топливным сырьём и рудами металлов.

Отношение к «горячим точкам» планеты:

а) прямое или косвенное отношение страны к международным конфликтам, наличие «горячих точек» в пограничных регионах: в пограничных регионах конфликтов нет, отношения к международным конфликтам не имеет, горячих точек нет;
б) военно-стратегический потенциал, наличие военных баз за рубежом: военно-стратегический потенциал высокий, базы отсутствуют;
в) участие страны в международной разрядке, разоружении: участвует в программе разоружения (отказ от атомного оружия);
Изменение политико-географического положения страны во времени: положение Беларуси в центре Европы на торговых путях привело к тому, что через её территорию прокатывались опустошающие войны; главные изменения в ПГП страны связаны с распадом СССР, вступлением западных соседей в ЕС и НАТО.

-вывод.

Относительно благополучное современное политико-географическое положение Беларуси. Со всеми приграничными странами у Беларуси добрососедские отношения. Республика Беларусь поддерживает дипломатические и торговые связи почти со 150 странами мира, входит в число стран-основательниц ООН.
Важный геополитический интерес представляет Беларусь как транзитное государство для России и стран Западной Европы. Однако положение Беларуси в центре Европы на торговых путях привело к тому, что через её территорию проходили опустошающие войны.
Таким образом, можно отметить благоприятность экономико- и политико-географического положения Беларуси для развитие экономических связей с Россией, а также странами СНГ и Западной Европы.

Взаємодія океану та атмосфери Поверхня океану являє собою арену взаємодії гідросфери та атмосфери. Межа розділу між океаном та атмосферою не є різкою границею між рідкою і газоподібною оболонками Землі. Океанічна поверхня являє собою транзитну зону, де здійснюється взаємодія та обмін речовиною й енергією між оболонками планети. Це своєрідна сполучна ланка в ланцюгу взаємодії океану й атмосфери. Повітря й верхній шар води в океані перебувають у постійному контакті. Якщо повітря тепліше від води, то тепло переноситися з атмосфери у воду; якщо теплішою виявиться вода, перенесення тепла відбуватиметься в протилежному напрямку. Тенденція перенесення завжди спрямована до вирівнювання температури. Перенесення тепла з океану в атмосферу здійснюється через поверхню океану шляхом турбулентного обміну. Якщо вода тепліша за повітря, то повітря, яке перебуває в контакті з водною поверхнею, нагрівається доти, поки температура не вирівняється. Чим більша різниця температур, тим більша швидкість перенесення тепла. Однак для встановлення рівноваги між повітрям і водою недостатньо однієї рівності їх температур. Крім перенесення явного тепла, яке нагріває повітря, існує ще й перенесення тепла випаровування. Тільки за умови одночасного дотримання рівності температур повітря й води та насиченні повітря водяною парою вода й повітря перебувають у стані рівноваги. Контактуючи з більш теплою водою, повітря потребує більшого вмісту водяної пари, щоб залишатися насиченим. Щоб перетворити рідку воду на водяну пару, необхідно затратити певну кількість енергії — йдеться про так звану теплоту випаровування. Це приховане тепло, яке надходить у повітря, реалізується в атмосфері, коли волога знову конденсується й випадає назад в океан у вигляді дощу або снігу. Таким чином, тепло, яке надходить з водної поверхні в атмосферу, складається з двох частин — явного й прихованого тепла. Оскільки теплоємність повітря майже не залежить від температури, явне тепло, необхідне для відновлення рівноваги за існування даної різниці в температурах, також не залежить від температури. Навпаки, вміст вологи в насиченому повітрі збільшується із зростанням температури. У результаті кількість прихованого тепла збільшується в міру нагрівання повітря. Таким чином, для того, щоб підвищити температуру повітря на один градус, потрібно затратити набагато більше тепла в тропіках, ніж у полярних районах. Якщо над океаном повітря завжди близьке до стану насичення, то над суходолом це не так. Оскільки волога, яка насичує повітря над сушею, надходить із ґрунту або з поверхні рослинності, приповерхневий шар повітря, особливо в посушливих районах, буде мати низьку відносну вологість. Тому повітря переноситиме незначну кількість прихованого тепла. Таке повітря нагріватиметься швидше, і тому літні температури над суходолом вищі, ніж над океаном. Витрати тепла на випаровування й швидке збільшення вмісту водяної пари із зростанням температури визначають межі нагрівання повітря над океаном. Наявність водної поверхні обмежує максимум температури повітря. Перенос прихованого тепла спричинює зміну температури води, а саме випаровування водяної пари — збільшення солоності моря. Необхідність збереження глобального балансу між випаровуванням та опадами зумовлює на локальному рівні виникнення потоку вологи в атмосфері між різними широтами. Між екватором і 23" пн.ш. загальний потік спрямований на південь, північніше цієї широти існує тенденція переміщення водяної пари до полюса. Оскільки щільніші шари води опускаються на глибину, витісняючи більш теплі й легкі шари нагору, придонна частина океанів заповнена холодними антарктичними водами, а більш теплі екваторіальні води підстилають холодні води з підвищеною солоністю, сформовані близько максимуму солоності. Таким чином, обмін теплом і солями на поверхні океану, контролюючи зміну щільності поверхневих вод, визначає і глибинну циркуляцію океанічних вод. Після опускання водної маси на глибину її характеристики можуть змінюватися тільки шляхом змішування з іншими водами. Тому характеристики морських вод залежать винятково від взаємодії моря з атмосферою.