Населеними пунктами називають забудовані земельні ділянки, які використовуються для постійного місця проживання людей, їх поділяють па міські та сільські. Для їх розрізнення в країнах світу існують різні критерії, зокрема види трудової діяльності жителів, кількість та густота населення, ступінь благоустрою. Міста, як правило, мають більшу кількість і густоту населення, ніж села. У деяких країнах поширений адміністративний підхід, тобто розміщення в населеному пункті органів місцевого самоврядування, в інших введено поняття міських ознак, під якими розуміють міський характер забудови території, наявність певних зручностей (каналізація, дороги із твердим покриттям, культурно-побутові установи тощо).
Скільки жителів має бути в населеному' пункті, щоб він наливався містом, кожна країна визначає окремо. Цей показник коливається від 200 осіб в Ісландії до 100 тис. осіб у Китаї. У Японії до міст зараховують населені пункти з кількістю населення не менше 50 тис. осіб за умови, що густота населення в них перевищує 4000 осіб/км2. В Україні до міст зараховують населені пункти, у яких живе понад 10 тис. осіб (іноді менше), більшість із яких не зайняті в сільському господарстві.
Объяснение:
- брак капіталу в більшості банків: більшість з них лишається "касами" підприємств, які їх заснували. Банки абсолютно не готові відреагувати на збільшення попиту на кредити у разі економічного піднесення, і це найшвидше призведе до значного його уповільнення;
- навантаження на портфель кредитів за рахунок проблемних кредитів;
- недостатнє дотримання принципів діяльності комерційних банків;
- недостатня конкуренція в кредитній сфері;
- відсутність диверсифікації структури банків і недостатньо диверсифікований асортимент банківських продуктів і послуг.
