В 2020 году ВВП Норвегии составил 398 миллиардов долларов, а ВВП Китая - 14,3 триллиона долларов. При этом ВВП на душу населения в Норвегии составляет около 75 тысяч долларов, а в Китае - около 10 тысяч долларов.
Одной из причин различий в показателях ВВП и ВВП на душу населения между Норвегией и Китаем является размер экономики. Китай - это крупнейшая экономика в мире по ППС, а Норвегия - небольшая страна с населением около 5,4 миллиона человек. Большой объем производства и экспорта товаров и услуг в Китае обеспечивает высокий уровень ВВП, но при этом на душу населения приходится меньше ресурсов, чем в развитых странах, таких как Норвегия.
Еще одной причиной различий может быть разная структура экономики. Норвегия - это страна с высоким уровнем развития и высоким уровнем жизни населения. Экономика Норвегии основана на добыче нефти и газа, а также на высокотехнологичных отраслях, таких как IT и фармацевтика. Эти отрасли обеспечивают высокую добавленную стоимость и высокие зарплаты для работников, что влияет на показатель ВВП на душу населения.
В Китае экономика основана на производстве товаров и услуг, а также на экспорте. Это может приводить к более низкому уровню ВВП на душу населения, так как большое количество населения работает в секторе услуг и производства, где зарплаты могут быть ниже, чем в высокотехнологичных отраслях.
Таким образом, различия в показателях ВВП и ВВП на душу населения между Норвегией и Китаем обусловлены разными размерами экономик, разной структурой экономики и уровнем развития стран.
1. Спеціалізація країни визначається найбільш сприятливим поєднанням факторів виробництва. Існують наступні фактори виробництва :
1) праця;
2) капітал;
3) земля;
4) Технологія.
Наявність факторів і їх поєднання можуть змінюватися в часі, отже, змінюється спеціалізація країни і її зовнішня торгівля.
2. Від міжнародного поділу праці країни отримують насамперед економічну вигоду. Адже виробництво кожною країною товарів, на створення яких їй потрібно мінімальні витрати ресурсів дозволяє істотно заощадити. Також є соціальна вигода-поява нових робочих місць. Є й екологічна вигода. Наприклад, якби на півночі Росії вирішили б вирощувати банани, то довелося б топити величезні теплиці, які сильно б диміли, отруюючи повітря. Вирощування бананів в тій же Африці цілком природно і не несе шкоди екології.
3. Розміщення сільського господарства залежать від природних і соціально-економічних факторів. Наприклад, для сільськогосподарських культур необхідно тепло, якість грунтів і світло, а тваринництво цілком залежить від кормової бази. Тому, можна зробити висновок, що природні фактори найбільшою мірою впливають на розміщення галузей рослинництва.
Природні фактори розміщення та спеціалізації сільського господарства:
- якість ґрунтів;
- тривалість безморозного періоду (забезпеченість теплом);
- сумарна сонячна радіація (забезпеченість світлом);
- умови зволоження (кількість опадів);
- ймовірність повторюваності несприятливих метеорологічних умов (посуха, заморозки, Вітрова і водна ерозія);
- забезпеченість водними ресурсами;
- топографічні умови місцевості та ін.
